Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 420/6424/18

адміністративне провадження № К/9901/25242/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/6424/18

за позовом ОСОБА_1 до керівника Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою керівника Одеської обласної прокуратури на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Лукянчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до прокурора Одеської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними бездіяльність, дії та рішення посадових осіб, а саме прокурора Одеської області при розгляді звернень позивача про ненадання повідомлення за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996, із роз`ясненнями, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв`язку з закриттям щодо ОСОБА_1 кримінального провадження №42013170000000019 постановою слідчого Прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14.12.2013;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді звернення про винесення постанови про визначення розміру відшкодування позивачу шкоди - сум, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи;

- зобов`язати прокурора Одеської області направити на адресу позивача повідомлення за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996, із роз`ясненнями, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв`язку з закриттям щодо ОСОБА_1 кримінального провадження №42013170000000019 постановою слідчого прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14.12.2013;

- зобов`язати прокурора Одеської області винести постанову щодо визначення розміру відшкодування позивачу шкоди - сум, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи, яка була закрита постановою слідчого прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14.12.2013 у зв`язку з відсутністю складу злочину.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що стосовно нього слідчими Прокуратури Одеської області було проведено низку незаконних обшуків, чим завдано йому шкоди, яка підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

На підставі заяви ОСОБА_2 щодо вчинення начальником Любашівської МДПІ в Одеській області ОСОБА_3 та оперуповноваженим ВПМ Котовської ОДПІ Одеської області ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, відкрито кримінальне провадження №42012170000000032 від 12.12.2012.

Під час розслідування кримінального провадження слідчий Прокуратури Одеської області 24.12.2021 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 з метою відшукання і вилучення копії листа ДПС, за допомогою якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимагали хабара від ОСОБА_2 ; документів, чорнових записів, які можуть містити дані щодо сум отриманих хабарів від ОСОБА_4 ; блокнотів, комп`ютерного обладнання, носіїв інформації, грошових коштів отриманих від ОСОБА_4 ; інших предметів, які мають значення джерел доказів у провадженні та вказують на незаконні дії зазначених службових осіб стосовно ТОВ «Аква-Хол».

Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2012 у справах №1522/29765/12, №1522/29763/12, №1522/29764/12 надано дозвіл на обшук в житлі та приміщеннях позивача.

25 грудня 2012 року на підставі вказаних ухвал у приміщеннях, що належать позивачу та його дружині, слідчими прокуратури проведені обшуки та вилучено майно.

Після обшуків на підставі заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрито кримінальне провадження №4201317000000019 за фактом вчинення позивачем діяння, що має ознаки злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Підозра ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні не оголошувалася.

14 грудня 2013 року кримінальне провадження №4201317000000019 закрито у зв`язку з відсутністю у діях колишнього начальника ВПМ Котовської ОДПІ Одеської області ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених частиною третьою статті 364 та частиною третьою статті 368 КК України.

15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Одеської області з письмовою заявою про порушення прокуратурою статті 12 Закону № 266/94-ВР щодо не роз`яснення порядку поновлення порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

У відповідь на вказане звернення Прокуратурою Одеської області зазначено, що доводи позивача про неправомірні дії працівників прокуратури ґрунтуються лише на припущеннях; у зверненні викладено незгоду з прийнятими процесуальними рішеннями та проведеними слідчими діями у межах кримінального провадження №42012170000000032 від 12.12.2012, тому підстав для відшкодування шкоди, передбаченої Законом № 266/94-ВР, не вбачається.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що в спірних правовідносинах позивач не довів, що обшуки, які проводилися на підставі ухвал Приморського районного суду м.Одеси від 25.12.2012 у справах №1522/29765/12, №1522/29763/12 та №1522/29764/12, були незаконними.

Так, суд першої інстанції встановив, що за наслідками розгляду скарг позивача Приморським районним судом м. Одеси були виявлені факти протиправної бездіяльності слідчого з ОВС Прокуратури Одеської області, яка полягала у неповерненні позивачеві вилученого під час обшуку майна, однак цей суд не давав оцінку законності обшуку.

Посилаючись на не доведення позивачем незаконності обшуків, які проводилися у нього 25.12.2012, суд першої інстанції вважав, що позивач не має права на відшкодування, передбачене Законом № 266/94-ВР.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено:

- визнано протиправними бездіяльність, дії та рішення посадових осіб Прокуратури Одеської області при розгляді звернень ОСОБА_1 про ненадання повідомлення за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерством фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, із роз`ясненнями, куди і протягом якого терміну ОСОБА_1 може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав у зв`язку з закриттям щодо ОСОБА_1 кримінального провадження №42013170000000019 постановою слідчого Прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14 грудня 2013 року;

- визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Прокуратури Одеської області при розгляді звернення про винесення постанови визначення розміру відшкодування позивачу шкоди - сум, сплачених в зв`язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи;

- зобов`язано посадових осіб Прокуратури Одеської області направити на адресу ОСОБА_1 повідомлення за формою, що встановлена додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, із роз`ясненнями, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав у зв`язку з закриттям щодо ОСОБА_1 кримінального провадження №42013170000000019 постановою слідчого Прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14 грудня 2013 року;

- зобов`язано посадових осіб Прокуратури Одеської області винести постанову щодо визначення розміру відшкодування позивачу шкоди - сум, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи, яка була закрита постановою слідчого прокуратури Одеської області Макаренка Д.С. від 14 грудня 2013 року в зв`язку з відсутністю складу злочинів.

Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться достатні докази для висновку про те, що обшуки, проведені у позивача, були незаконними.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою слідчого Прокуратури Одеської області від 14.12.2013 кримінальне провадження №4201317000000019 закрито у зв`язку з відсутністю у діях позивача складів злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 368 КК України.

Водночас ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2013 року у справі №522/1279/13к та від 23 серпня 2013 року у справі №522/2714/13к констатовані порушення слідчими Прокуратури Одеської області вимог пункту 3 частини першої статті 169, частини п`ятої статті 171 КПК України, які полягали в тому, що слідчий з ОВС Відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень Прокуратури Одеської області Султан О.С. вилучив при обшуках помешкань ОСОБА_1 майно, проте не звернувся до суду з клопотанням про його арешт та не повернув ОСОБА_1 таке майно.

Наведені обставини в сукупності, на думку суду апеляційної інстанції, доводять незаконність проведених у позивача обшуків і наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 266/94-ВР.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до статті 1176 ЦК України, Закону №266/94-ВР відшкодуванню підлягає шкода, завдана органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою, судом внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідач наполягає, що ОСОБА_1 не повідомлялося про підозру, стосовно нього не обирався запобіжний захід і не вчинялися інші процесуальні дії, які б обмежували його права, у зв`язку з чим підстави для відшкодування шкоди відсутні.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 02 вересня 2019 року. За наслідками автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 травня 2022 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Бевзенка В.М. призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2022 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-другої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Частиною першою статті 11 Закону № 266/94-ВР передбачено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

VI. Позиція Верховного Суду

Спір у цій справі виник з правовідносин, врегульованих статтею 1176 ЦК України та Законом №266/94-ВР, і стосуються відшкодування шкоди, якої, як уважає позивач, було завдано йому незаконними обшуками, що проводилися у нього 25 грудня 2012 року у межах кримінального провадження №42012170000000032 від 12 грудня 2012 року.

З положень частини п`ятої статті 21 КАС України випливає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовим спором є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

Отже, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

У позові позивач просив визнати протиправними бездіяльність, дії та рішення прокурора Одеської області щодо ненадання роз`яснень про правові підстави, строки та порядок отримання відшкодування у зв`язку із закриттям кримінального провадження №42013170000000019 та зобов`язати прокурора Одеської області роз`яснити йому вказаний порядок і прийняти постанову, якою визначити розмір шкоди у вигляді витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню у зв`язку із закриттям кримінального провадження.

Суд зазначає, що стаття 1176 ЦК України гарантує відшкодування особі шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Механізм відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначено в Законі № 266/94-ВР.

Законом №266/94-ВР встановлено, що право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР).

Орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Розмір відшкодовуваної шкоди визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу), а у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди особа, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

З аналізу правових підстав та механізму відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчим, прокурором випливає, що заявлені у позові вимоги визнати протиправними бездіяльність, дії та рішення щодо ненадання роз`яснень про правові підстави, строки та порядок отримання відшкодування відповідно до Закону №266/94-ВР і зобов`язати відповідача прийняти постанову, якою визначити розмір шкоди, є способом примусового зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу завдану його посадовими особами майнову шкоду у вигляді витрат на правничу допомогу в кримінальному провадженні, яке було закрито через відсутність у діях позивача складу кримінального правопорушення.

Водночас статтею 21 КАС України обумовлено, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Беручи до уваги, що вимоги позивача за своїм змістом і метою є вимогами про стягнення шкоди і не пов`язані з вимогами вирішити публічно-правовий спір, їхній розгляд адміністративним судом неможливий.

За приписами частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 354 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

VII. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Суд роз`яснює, що судовий збір може бути повернутий особі за її клопотанням відповідною ухвалою суду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX, статтями 239 343 349 354 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №420/6424/18 скасувати.

Провадження в справі №420/6424/18 за позовом ОСОБА_1 до керівника Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Н.А. Данилевич

С.А. Уханенко