ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 1940/1644/18

адміністративне провадження № К/9901/8057/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Галактика» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (суддя Мартиць О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Приватного малого підприємства «Галактика» до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Приватне мале підприємство «Галактика» звернулося до суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідачі) щодо невнесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, надану ПМП «Галактика» в постійне користування згідно Державного акта серії ІІ ТР № 002030 від 26.04.2001;

- зобов`язати відповідачів відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" перенести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, надану ПМП Галактика в постійне користування згідно Державного акта серії ІІ ТР № 002030 від 26.04.2001.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у перенесенні відомостей про земельну ділянку згідно акта про постійне користування до Державного земельного кадастру. Вказує, що державний акт про постійне користування зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Посилається на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», згідно якого, земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера; а у пункті 4 зазначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Також, на думку позивача, судом першої інстанції неправильно вирішено та не задоволено відвід, оскільки суддею відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів; обмежено права представника позивача як учасника процесу, надаючи перевагу відповідачам. Крім того, судом порушено розумний строк розгляду справи та порушено вимоги статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України щодо самовідводу.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2019 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 15.03.2001 Тернопільська міська рада, згідно Державного акта серії ІІ ТР № 002030 від 26.04.2001 надала ПМП «Галактика» в постійне користування земельну ділянку площею 0,70 га за адресою: вул. Головацього 3 у м. Тернополі, для будівництва 12-квартирного житлового будинку; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 587.

24.04.2018 представник підприємства подав до міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області заяву, у якій просив зареєструвати земельну ділянку згідно Державного акта серії ІІ ТР за №002030 та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер; до заяви додано копію вказаного Державного акта.

24.05.2018 міськрайонне управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовило у проведенні державної реєстрації земельної ділянки з підстав неподання відповідного пакету документів. На розгляд кадастрового реєстратора надійшло лише звернення ПМП "Галактика" із копією Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ТР № 002030 та не надано документів, встановлених чинним законодавством, що унеможливлює здійснення державної реєстрації зазначеної земельної ділянки.

Зокрема відповідач послався на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та роз`яснено приписи частини першої статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» і пункту 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, відповідно до яких земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Роз`яснено, на підставі яких документів відповідно до вимог частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" вносяться до Державного земельного кадастру відомості про межі земельної ділянки, а також які документи за вимогами частини четвертої статті 24 цього Закону необхідно подати для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію.

Також звернуто увагу на порядок надання адміністративної послуги, якою є державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру.

Вважаючи, що така відмова є протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не подано до міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області разом із заявою про реєстрацію земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера необхідних документів, передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр». Також, звернення позивача не відповідає вимогам Закону України "Про адміністративні послуги" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послу , оскільки послуга "Державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру" є адміністративною послугою, що надається через Центр надання адміністративних послуг.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; а державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною першою статті 15 Закону № 3613-VI встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж;дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (частина перша статті 16 Закону № 3613-VI).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості до Державного земельного кадастру:

- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

- на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

За приписами частини четвертої статті 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону № 3613-VI).

Частинами восьмою дев`ятою цієї статті встановлено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до статті 25 Закону № 3613-VI документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, державна реєстрація земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера можливе лише за наявності технічної документації на земельну ділянку.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, відповідно до пункту 70 якого державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Судами встановлено та позивачем не заперечується, що для державної реєстрації земельної ділянки позивачем подано лише державний акт серії ІІ ТР № 002030 на право постійного користування, що є недостатнім згідно переліку документів, встановлених ст. 21 Закону № 3613-VI.

Позивач в касаційній скарзі посилається на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613-VI, згідно якого земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613-VI у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відтак перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.

Так, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом № 3613-VI, тобто до 01.01.2013, у Державному реєстрі земель.

Ведення державного реєстру земель запроваджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (далі - Наказ № 174).

Положеннями цього Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.

Державний акт серії ІІ ТР № 002030 на право постійного користування землею був виданий підприємству 26.04.2001, тобто до затвердження Тимчасового порядку та початку функціонуванню Державного реєстру земель.

На той час порядок реєстрації державних актів на право власності на землю регулювався положеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, (далі - Інструкція № 43) відповідно до якої позивачем було зареєстровано отриманий ним Державний акт на право постійного користування землею.

Зазначена Інструкція передбачала ведення п`яти окремих книг для реєстрації державних актів на право власності - книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право власності на землю; книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (громадянами) та книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами) (пункт 3.5 Інструкції № 43).

Питання перенесення відомостей про реєстрацію правовстановлюючих документів на земельні ділянки, яка здійснена у порядку, передбаченому Інструкцією№43, до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, актів на право постійного користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, порядок ведення якої встановлено Наказом №174, законодавчо не визначено.

Колегія суддів звертає увагу, що право постійного користування земельної ділянки позивача не заперечується, водночас відомості, які містить державний акт ІІ-ТР № 002030 не містить всіх ідентифікуючих даних земельної ділянки, які містяться в Державному земельному кадастрі, передбачені частиною першою статті 15 Закону № 3613-VI.

Документів, передбачених ст. 24 Закону № 3613-VI для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, позивачем не подано.

Стосовно доводів позивача щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді справи та відмови у задоволенні відводу, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції вказаним доводам надано оцінку.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви про відвід головуючому судді в суді першої інстанції та доказів про порушення строків розгляду справи, оскільки останню розглянуто в розумні строки.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Галактика» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук