Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №826/9160/18

касаційне провадження №К/9901/65568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАВА-ПРОДУКТ» (далі - Товариство) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 (суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАВА-ПРОДУКТ» до Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ГУ Міндоходів), Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство звернулось до суду з позовом до ГУ Міндоходів, ГУ ДФС та ДФС України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, повернув позовну заяву Товариству на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки позовну заяву було підписано адвокатом ОСОБА_2, тоді як додані до позовної заяви ксерокопії ордеру та договору про надання правової допомоги не можна визнати документами, які посвідчують повноваження представника, яким є адвокат, оскільки не засвідчені у визначеному законом порядку.

Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій з підстав невідповідності судових рішень нормам матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано, що на підтвердження повноважень ОСОБА_2 як адвоката до позовної заяви були додані копії документів, визначені статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», засвідчені у відповідності до пункту 9 частини першої статті 20 цього Закону, а саме - підписом адвоката та печаткою адвокатського бюро.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідачі не реалізували своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 22.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Частиною другої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При цьому, частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Положеннями частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що оскільки представник Товариства - ОСОБА_2 є адвокатом, на нього поширюється дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і він, як адвокат, має професійне право посвідчувати копії документів у справах. Законом не передбачено іншого обов'язкового способу посвідчення копій документів, виданих юридичною особою, якою є Товариство.

Як зазначено у наявній у матеріалах справи копії позовної заяви, до неї були додані посвідчені копії документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Будь-яких доказів того, що до позовної заяви були додані не посвідчені у визначеному законом порядку документи, як-то: акт Окружного адміністративного суду міста Києва або ж копії, зняті з доданих до позовної заяви документів, матеріали справи не містять.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що до апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_2 був доданий оригінал ордеру, що підтверджує дійсність його копії, посвідченої адвокатом, і яка знаходиться в матеріалах справи, з урахуванням того, що адвокат несе кримінальну відповідальтність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Положеннями частини п'ятої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог .так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на звернення до суду та на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 5, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, постановивши ухвалу від 18.06.2018 про повернення позовної заяви, та Київський апеляційний адміністративний суд, ухваливши постанову від 21.08.2018 про залишення рішення суду першої інстанції без змін, порушили норми процесуального права (статей 59, 94 Кодексу адміністративного судочинства України) та норми матеріального права (статті 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»), у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАВА-ПРОДУКТ» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна