Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/3171/15

адміністративне провадження №К/9901/8892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" (далі - ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ форми "Ш" від 22.10.2014 №№ 0009371503, 0009381503 про застосування до товариства штрафу за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що після порушення справи про банкрутство (07.11.2013) з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII (у редакції, яка діяла після 19.01.2013 року; далі - Закон N 2343-XII) ДПІ не мала права застосовувати до товариства штрафні санкції згідно з податковими повідомленнями - рішеннями.

Суди встановили, що впродовж 2013 - 2014 роки товариство декларувало грошові зобов'язання з ПДВ, які сплачені повністю, але із затримкою їх сплати.

За результатами камеральної перевірки ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з ПДВ за період 30.09.2013 - 30.07.2014 ДПІ складено акт від 14.10.2014 про порушення товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2013 року та січень, липень 2014 року у сумі 236`849,80 грн із затримкою до 30 днів і за лютий-червень 2014 року у сумі 256`665,65 грн із затримкою більше 30 днів.

На підставі цього акту ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності виник спір.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень -рішень від 22.10.2014 №№ 0009371503, 0009381503 Головне управління ДФС у м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2014 № 3444/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 скасувало в частині застосування штрафу у сумі 5400,71 грн, в іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ від 22.10.2014 № 0009371503 та податкове повідомлення - рішення № 0009381503 залишило без змін. Податкове повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму зобов'язання контролюючий орган не приймав, доказів протилежного під час розгляду справи не надав.

Суди також встановили, що Господарський суд м. Києва ухвалою від 07.11.2013 порушив справу про банкрутство товариства та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника і процедуру розпорядження його майном.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 в частині застосування до товарситва штрафних (фінансових) санкцій на суму 5400,71 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на положення Закону N 2343-XII та правову позицію Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладену в раніше ухвалених судових рішеннях від 04.07.2011, 07,05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012,26.02.2013 (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13), виходив з того, що дія мораторію у справах про банкрутство поширюється на зобов'язання, які виникли до порушення справи про банкрутство, нарахування штрафу за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, не припиняється. Тому, дія мораторію поширюється на зобов'язання, строк виконання яких настав до 07.11.2013.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані постанням на відсутність предмету спору щодо податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503, оскільки зазначений акт індивідуальної є відкликаний в силу його часткового скасування рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2014 № 3444/10/26-15-10-06-15. Відсутність нового податкового повідомлення - рішення із зменшеною сумою штрафу не змінює правовий статус податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.07.2015 № К/800/352051/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та просить суд вийти за межі касаційної скарги та скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а матеріали справи направити на новий розгляд.

На обґрунтування своїх вимог, викладених у запереченнях, позивач зазначає, що відповідно до статті 38 Закону N 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Господарський суд міста Києва постановою від 26.03.2014 у справі № 910/19021/13 визнав ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Київській апеляційний господарський суд постановою від 07.08.2014 скасував постанову Господарського суду міста Києва від 26.03.2014. Отже, у період з 26.03.2014 по 07.08.2014 нарахування фінансових санкцій здійснені незаконно.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 11.03.2019 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 цієї статті ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Аналогічні положення закріплені і пункті 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 N 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за N 2135/22447.

З огляду на встановлені судом обставини стосовно того, що податкове повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму штрафної санкції, контролюючим органом не приймалося, та виходячи з положень підпункту 60.1.3 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України та пункту 5.3 Порядку N 1236, податкове повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 не є відкликаним і правомірно було оцінено судами на предмет правомірності його прийняття.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон N 2343-XII викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів було врегульовано статтею 19, яка була чинною на день винесення спірного рішення.

Частиною третьою зазначеної вище статті Закону N 2343-XII передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012, 26.05.2013 (справи NN 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України. У цих рішеннях суд зазначив, що за змістом наведених норм Закону N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону N 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Строки сплати самостійно узгодженого платником податків податкового зобов'язання передбачені пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання. І на зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, не поширюється дія мораторію у зв'язку порушенням справи про банкрутство.

Як встановили суди строк виконання зобов'язань зі сплати самостійно узгоджених зобов'язань, за несвоєчасну сплату яких до товариства застосовані фінансові санкції у сумі 5400,71 грн, настав у позивача після 07.11.2013, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

При цьому Верховний Суд враховує, що згідно зі статтею 38 Закону N 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Водночас Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 клопотання ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" про припинення провадження у справі задовольнив та припинив провадження у справі № 910/19021/13 про банкрутство товариства та дію мораторію припинив з тих підстав, що боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" (22889913) станом на день перегляду справи у касаційному провадженні не перебуває у процесі припинення.

За таких обставин та з урахуванням наведеного правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, про неправомірність податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій на суму 5400,71 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду