Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа №821/228/16

касаційне провадження №К/9901/19442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 (суддя Василяка Д.К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі № 821/228/16 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0004361703.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 25.04.2016 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.06.2016 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, статті 58, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, наголошує на тому, що податковою адресою позивача є саме: м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 30-А.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 24.09.2015 № 516/21-03-17-03/НОМЕР_2.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання та недекларування в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік отриманого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 897730,25 грн. на підставі рішення банківської установи про анулювання кредитної заборгованості з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення).

На підставі зазначеного акта перевірки Херсонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0004361703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 149690,88 грн. за основним платежем та 37592,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про незаконність розглядуваного контрольного заходу, що, в свою чергу, обумовлює й протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії. Зазначена позиція судів мотивована тим, що повідомлення про проведення перевірки та акт перевірки не вручено ОСОБА_1 через помилку, допущену контролюючим органом, при цьому останнім не вжито заходів щодо встановлення дійсного місцезнаходження позивача.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Зазначений висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання, в свою чергу, вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції в контролюючого органу на прийняття акта індивідуальної дії.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У спірній ситуації судові інстанції достеменно не перевірили обставини щодо підстави невручення спірних поштових відправлень, зокрема, шляхом скерування судового запиту до відповідного відділення поштового зв'язку.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що повідомлення від 22.09.2015 № 656/21-03-17-03 про дату, час та місце проведення перевірки, а також акт перевірки не вручено позивачу з підстави «відсутня адреса». Утім, як свідчать наявні в матеріалах справи копії конвертів, документи не вручено ОСОБА_1, оскільки «відсутній такий будинок», у той час як цей реквізит контролюючим органом заповнено правильно. Більш того, вказана відповідачем адреса в частині зазначення індексу, міста, вулиці та будинку повністю збігається з адресою, за якою судом здійснювалось листування з позивачем.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі № 821/228/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк