Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №820/8016/15

касаційне провадження №К/9901/14001/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 (Головуючий суддя - Філатов Ю.М., судді: Калиновський В.А., Водолажська Н.С.) у справі №820/8016/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» до Харківської митниці ДФС про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» звернулося до адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/00044/2 від 19.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції у межах спірних правовідносин установлено, що між позивачем та компанією «Берке Пластік Санайї Ве Тіджарет Анонім Шикерти» (Турецька республіка) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.05.2014 №UBERKEKHARKOV001. Пунктом 5.1 контракту передбачено поставку на умовах ЕХW Factory (Стамбул, Турецька республіка). Відповідно до інвойсу ARKY 842859-4 №А-144609 від 20.02.2015 з посиланням на номер контракту №UBERKEKHARKOV001 та специфікації до договору №UBERKEKHARKOV001 зазначено умови поставки EXW, DENIZLITURKEY, визначено відправника - ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI. З метою митного оформлення уповноваженою особою декларанта - ТОВ «Гранд Вінд» 19.03.2015 до органу доходів і зборів подано ЕМД №807110001/2015/002178, якою задекларовано: «Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівачем з чорних металів побутові, сталеві панельні радіатори, в асортименті. Торгівельна марка - BERKE. Виробник - BERKE PLASTIKSAN.VE TIC.A.S. Країна виробництва - TR». Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів. За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №807110001/2015/00069, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00044/2 від 19.03.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не спростовані наданими до митного оформлення документами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів встановлено, що документи, надані на підтвердження митної вартості задекларованого товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. З огляду на те, що встановлені у ході митного контролю розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості товарів декларантом не спростовані, відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2015. Касаційна скарга обґрунтована тим, що подані до митного оформлення документи у своїй сукупності та взаємозв'язку між собою дозволяють дійти висновку про те, що у відповідача не було підстав для застосування другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, оскільки відсутні доведені підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідач скористався своїм правом та подав до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що декларантом одночасно із ЕМД №807110001/2015/002178 від 19.03.2015 було подано органу доходів і зборів наступні документи: міжнародну автомобільну накладну; коносамент; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; інвойс; пакувальний лист; контракт та доповнення до нього; договір про надання послуг митного брокера; митну декларацію країни відправлення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №807110001/2015/00069, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00044/2 від 19.03.2015.

Обставини справи свідчать, що ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів було встановлено, що документи, надані на підтвердження митної вартості задекларованого товару, не містили всіх складових митної вартості товару, а саме при формуванні митної вартості відсутня, зокрема, така складова, як вартість навантаження 22,236 тон вантажу на морське судно, що покладається на покупця згідно розділу витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару у відповідності до тлумачень міжнародних термінів Інкотермс 2010 для умов поставки EXW (франко-завод). Також у документах наявні розбіжності, а саме: пунктом 5.1 контракту поставки №UKRBERKEKHARKOV 001 від 01.05.2014 передбачено, що постачальник поставляє товар на умовах Інкотермс -2010 EXW Factory (Стамбул, Турецька республіка)», а у гр. 20 ЕМД №807110001/2015/0002178 зазначено «EXW TR DENПZLI», у коносаменті від 27.02.2015 зазначено, що товар відправлено із Їзміра.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи митного органу про невідповідність умов поставки, оскільки сторони зовнішньоекономічних відносин, з посиланням на статтю 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (CISG), змінили умови поставки, а саме специфікацією до контракту було змінено умови поставки на «EXW TR DENПZLITURKEY». Також було визначено відправника товару третю особу - ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI».

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов контракту щодо постачання радіаторів стальних загальною вартістю 29309,30 дол. США постачальником було оформлено митну декларацію 15350300ЕХ029713, а визначений відправник (ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI) автомобільним транспортом доправив товар в контейнері № ARKU 8428594 від фабрики у місті DENIZLI Туреччина до портового міста IZMIR Туреччина, в порту вказаний контейнер було завантажено за рахунок відправника на судно морської лінії Аrkas line, що підтверджується коносаментом АRKIZM0000077017 (а.с.140-142), який згідно до Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 є документом, який підтверджує договір морського перевезення та прийом вантажу перевізником. Морське перевезення замовлялося позивачем за заявкою, поданою в електронній формі у підприємства «ВЕЛА ТРАНС» (рахунок-фактура № 1-00000007 від 10.03.2015, платіжні доручення №3811 від 11.03.2015 та № 3845 від 13.03.2015. Транспортні послуги на території України складались з отримання контейнера від морської лінії в Одесі (вивантаження з судна, завантаження на автотранспортний засіб) та перевезення його до Харківської митниці ДФС, перевезення здійснено за СМК № 95.

Зазначене спростовує доводи митного органу про непідтвердження транспортних витрат до митного кордону України.

Судом першої інстанції також вірно зазначено про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судом апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції не спростовані висновки суду щодо необґрунтованості сумнівів митного органу в правильності визначення митної оцінки товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що товариством при здійсненні митного оформлення товару були надані всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи статті 49, 52, 53, 58 Митного кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 344 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕР-М» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 у справі №820/8016/15 скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 у даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк