Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №816/4410/15

адміністративне провадження №К/9901/25141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 (головуючий суддя: Канигіна Т.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя: Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.)

у справі № 816/4410/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому з врахуванням збільшення позовних вимог просив, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.08.2015 № 353-23/8; зобов'язати ОДПІ внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_2 шляхом виключення інформації про податковий борг на суму 141461,00 грн. та інформації про нарахування на цей борг пені.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 25.08.2015 № 353-23/8 про наявність податкового боргу станом на 24.08.2015 на суму 141461,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: абз. 4 пункту 56.18 ст. 56, пункту 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі -ПК України) та ст..9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову повністю. За доводами касаційної скарги суди попередніх інстанцій не врахували правомірність направленої позивачу податкової вимоги з огляду на наявність у нього податкового боргу.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для надсилання позивачу податкової вимоги від 25.08.2015 № 353-23/8 про наявність податкового боргу станом на 24.08.2015 у сумі 141461,00 грн., стали обставини наявності у позивача узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ), збільшених за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726.

Вказані податкові повідомлення-рішення були предметом судового спору у справі № 816/4861/14. За наслідками розгляду якого постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до Кременчуцької ОДПІ про скасування цих податкових повідомлень-рішень.

02.04.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726 та сплатив 5% донарахованого основного платежу в сумі 5576,84 грн. За наслідками розгляду цієї заяви відповідачем прийнято рішення від 14.04.2015 № 4235/к/16-03 «Про непогодження застосування податкового компромісу». Це рішення було оскаржене до суду. За наслідками розгляду цього спору постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі № 816/1347/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, позов ФОП до Кременчуцької ОДПІ задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 14.04.2015 № 4235/к/16-03 «Про непогодження застосування податкового компромісу» та зобов'язано відповідача повторно розглянути подану ФОП ОСОБА_2 заяву про застосування податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ ПК України.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.3 ст. 57 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 ст. 59 ПК України).

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 цього підрозділу сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом (абзац перший пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, за встановлення у судовому процесі обставин виконання позивачем вимог, встановлених вищевказаними нормами пункту 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України - подання відповідної заяви та сплати 5 % суми заниженого податкового зобов'язання, встановлення під час судового розгляду у справі № 816/1347/15 обставин неправомірності рішення ОДПІ від 14.04.2015 № 4235/к/16-03 «Про непогодження застосування податкового компромісу», зробили юридично правильний висновок про відсутність у відповідача підстав для направлення позивачу податкової вимоги від 25.08.2015 № 353-23/8. Оскільки у відповідності до вищевказаних норм 95 % суми заниженого податкового зобов'язання вважаються погашеними.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову у силу норм частини 1 ст. 341 КАС України не є предметом касаційного оскарження.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко