Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №815/252/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №815/252/16

адміністративне провадження №К/9901/24731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у складі судді Харченко Ю.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у складі суддів Потапчука В.О., Жука С.І., Семенюка Г.В.

у справі № 815/252/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тека»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тека» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 11 грудня 2015 року №0004062203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 186 551 грн за основним платежем, 593276 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0004072203, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року в розмірі 248346 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

09 березня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 11 грудня 2015 року №0004062203, №0004072203.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки встановили правомірність включення Товариством спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні, травні, червні, липні 2015 року в межах фінансово-господарських відносин із Товариствами з обмеженою відповідальністю «Евробілд Компані» та «Укрбілд ЛТД», реальність яких підтверджено відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У жовтні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Доводи відповідача зводяться до викладення обставин, встановлених актом перевірки та змісту норм, покладених відповідачем в основу збільшення грошового зобов'язання.

03 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №815/252/16 з суду першої інстанції не витребувана.

19 лютого 2018 року матеріалами касаційного провадження №К/9901/24731/18 передана з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/24731/18 прийняті до провадження, справа №815/252/16 витребувана з суду першої інстанції.

05 березня 2018 року справа №815/252/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2015 року на підставі податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Тека» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Евробілд Компані» та «Укрбілд ЛТД» за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2015 року, за результатами якої складено акт №124/22-213/30587315 від 04 листопада 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що Товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період квітень-липень 2015 року, та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість за період липень 2015 року, внаслідок чого порушено вимоги пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

11 грудня 2015 року на підставі складеного акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкові повідомлення-рішення №0004062203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 186 551 грн за основним платежем, 593276 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0004072203, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року в розмірі 248346 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з двома контрагентами, відсутністю їх документального підтвердження.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції, наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми податку на додану вартість, та подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В межах спірних відносин дослідженню підлягають господарськи взаємовідносини позивача з двома контрагентами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тека» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбілд ЛТД» (Підрядник) протягом квітня - липня 2015 року укладено тридцять сім договорів підряду, відповідно до підпунктів 1.1, 5.1, 14.1 яких Підрядник власними або залученими силами та засобами зобов'язується виконати наступні роботи на об'єкті Замовника: поточний ремонт на автостанції, чищення резервуарів, поточний ремонт на АЗС, поточний ремонт навісу, приміщень будівлі на АЗС, поточний ремонт туалету, які розташовані за різними адресами, відповідно і в обсягах, зазначених у розробленій кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною договорів, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, передати затверджену кошторисну документацію, і забезпечити приймання виконаних робіт та їх оплату. У випадку не підписання однією із сторін кошторисної документації, то Договори вважаються неукладеними. Здача та прийняття робіт за даними договорами здійснюється за актами прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, які складається між сторонами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тека" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евробілд компані" (Підрядник) протягом січня-лютого 2015 року укладено чотири договори підряду, відповідно до умов яких Підрядник власними або залученими силами та засобами зобов'язується виконати наступні роботи на об'єкті Замовника: поточний ремонт на АЗС, які розташовані за різними адресами, відповідно і в обсягах, зазначених у розробленій кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною Договорів, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, передати затверджену кошторисну документацію, і забезпечити приймання виконаних робіт та їх оплату. У випадку не підписання однією із сторін кошторисної документації, то Договори вважаються неукладеними. Здача та прийняття робіт за даними договорами здійснюється за актами прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, які складається між сторонами.

07 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евробілд компані" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Траф альянс" (Новий кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тека" (Боржник) укладено Договір відступлення права вимоги №7/05-2015ПТ, відповідно до підпунктів 1.1-1.3 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор набуває права вимоги до Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тека" зі сплати грошових коштів у сумі 2050000 грн. Право вимоги Первісного кредитора до Боржника виникло на підставі укладених між Первісним кредитором та Боржником договорів підряду, а саме: №14/01-2015Т від 14 січня 2015 року на суму 472728,92 грн, №26/01-2015Т від 26 січня 2015 року на суму 826880,32 грн, №10/02-2015Т від 10 лютого 2015 року на суму 561475,76 грн, №27/02-2015Т від 27 лютого 2015 року на суму 188915 грн. Згідно договорів зазначених в пункті 1.2, Первісний кредитор (Підрядник за договором підряду) здійснював підрядні роботи Боржнику (Замовник за договором підряду), а Боржник за вказаними договорами прийняв на себе зобов'язання сплатити виконані підрядні роботи.

На підтвердження виконання робіт за договорами підряду судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені довідки про вартість виконаних робіт і витрат, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт

Аналізуючи положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентом позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 815/252/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер