Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №809/4095/14

адміністративне провадження №К/9901/25401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у складі судді Скільського І.І.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у складі суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Судової - Хомюк Н.М.,

у справі № 809/4095/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд"

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

08 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 28 листопада 2014 року № 0005491500, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 426 705 грн, №0005481500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 8325 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4163 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

03 лютого 2015 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволений повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 28 листопада 2014 року №0005491500 та №0005481500. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 435030,00 грн.

30 березня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано частково постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, а саме, в частині про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2014 року № 0005481500 і про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 435030 грн, і в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу № 0005481500 від 28 листопада 2014 року та про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 435 030 грн. У решті частини постанову суду першої інстанції залишено без змін.

02 липня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

04 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №809/4095/14 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

15 серпня 2016 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач вказує на некоректність доводів відповідача, доводить, що судами попередніх інстанцій правильно та повною мірою встановлені обставини справи та застосовані норми податкового законодавства, вказує на відсутність податкового правопорушення покладеного податковим органом в основу відмови у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2014 року у розмірі 426705 грн, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

09 серпня 2016 року справа №809/4095/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 лютого 2018 року справа №809/4095/14 разом із матеріалами касаційного провадження №К/9901/25401/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37322161, перебуває на податковому обліку з 14 лютого 2011 року, є платником податку на додану вартість з 01 червня 2011 року.

У листопаді 2014 року працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, результати якої викладені в акті перевірки від 17 листопада 2014 року №2349/09-05-15/37322161(далі - акт перевірки).

28 листопада 2014 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 та статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 17 листопада 2014 року №2349/09-05-15/37322161 прийняте податкове повідомлення-рішення №0005491500, яким за порушення позивачем пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на 426705 грн, світлокопія якого долучена до матеріалів справи.

Суд зазначає, що пунктом 4.1 висновків акта перевірки вказано на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при цьому ця норма, як підстава прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 58.1 цього кодексу не зазначена.

Суди попередніх інстанцій, оцінюючи спірні правовідносини, дійшли висновку про безпідставність тверджень податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2014 року на суму 426705 грн, внаслідок формування податкового кредиту по факту здійснення попередньої оплати, що обумовило висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0005491500, висновуючись на системному аналізі положень пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та встановленні дотримання Товариством приписів цих норм.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що право на податковий кредит у платників податку на додану вартість пов'язано із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Податковий орган доводить те, що Товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2014 року по здійсненій попередній оплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Ллентаб Україна» в сумі 2560227,83 грн, в тому числі 426704,64 грн податок на додану вартість, так як виконання монтажу Конструкції з комплектом (факту придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності) у даних періодах не відбулося.

Суди попередніх інстанцій встановили, що реальність укладення і фактичне існування господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Ллентаб Україна» відповідачем не заперечується.

Між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ллентаб Україна», як виконавцем, укладено та виконано договір № U-02-04-2014 від 08 квітня 2014 року, за умовами якого позивач здійснив протягом липня 2014 року оплату за виконання монтажу на загальну суму 2560227,83 грн, в т.ч. ПДВ 426704,64 грн згідно платіжного доручення від 09 липня 2014 року № 311.

Відповідачем не встановлено порушень з боку позивача щодо порядку виписки та реєстрації податкових накладних, а також не встановлено розбіжностей між показниками податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ллентаб Україна» та податкового кредиту Товариства, позивачем обґрунтовано заявлено до відшкодування за результатами діяльності серпня 2014 року суми ПДВ в розмірі 426705 грн, а тому відповідач безпідставно відмовив у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 426705 грн.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача порушень положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, склад податкового правопорушення податковим органом в розумінні статті 109 цього кодексу не доведений.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення спірних господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі № 809/4095/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер