Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.03.2019 року у справі №806/1770/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/1770/16

адміністративне провадження №К/9901/41642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у складі судді Романченка Є.Ю.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у складі суддів Котік Т.С., Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.

у справі № 806/1770/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Головинський Граніт»

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у частині,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Головинський Граніт» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2016 року №0017221300 у частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92 676 грн 24 коп., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 096 грн 18 коп. і суми пені - 1 580 грн 06 коп., з мотивів безпідставності його прийняття у цій частині.

14 листопада 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 13 червня 2016 року №0017221300 у частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 91 096 грн 18 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення оскільки на дату його прийняття відповідач порушив строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

20 лютого 2017 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник зауважує, що розрахунок грошового зобов'язання здійснено за період, який визначено ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 05 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 320160600000000.

21 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 21 березня 2017 року (суддя - Нечитайло О. М.)

27 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 806/1770/16.

18 травня 2017 року справа № 806/1770/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справу № 806/1770/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у квітні-травні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, при нарахуванні, утриманні та сплаті до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 травня 2016 року № 1/06-30-07-22 (далі - акт перевірки).

13 червня 2016 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0017221300 за порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, та відповідно до пункту 126.1 статті 126, підпункту 127.1 статті 127, статті 129 Податкового кодексу України Товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені в загальному розмірі 739 004 грн 46 коп., у тому числі сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 609 450 грн 69 коп., сума пені - 129 553 грн 77 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні (фінансові) санкції в оскаржуваній частині визначено податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з у зв'язку несвоєчасним перерахуванням Товариством до бюджету податку на доходи фізичних осіб у січні - квітні 2013 року.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків як суми коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У пункті 114.1 статті 114 Податкового кодексу України зазначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно зі пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За змістом пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 13 червня 2016 року в частині, що оскаржується, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 211 грн 85 коп на підставі статті 126 Податкового кодексу України на суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачені у січні 2013 року. Штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 90 884 грн 33 коп. нараховані податковим органом у відсотковому розмірі (25, 50 та 75 відсотків) від сум податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету станом на 01 січня 2013 року та у період з 22 січня 2013 року до 30 квітня 2013 року.

За встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується висновками судів попередніх інстанцій, що нарахування відповідачем податковим повідомленням - рішенням від 13 червня 2016 року штрафних санкцій за порушення допущені у січні - квітні 2013 року здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме, з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати вказаного податку до бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанції також досліджено та обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на наявність кримінального провадження та ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення перевірки діяльності Товариства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

Ухвала слідчого судді лише визначає період діяльності суб'єкта господарювання, який підлягає перевірці, та не надає повноважень податковому органу застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Винятки, з якими законодавець пов'язує можливість визначення грошового зобов'язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 806/1770/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер