Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №127/9277/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №127/9277/17

адміністративне провадження №К/9901/30592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Бар'як А.С.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.)

у справі № 127/9277/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - Управління ПФУ) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати дії Управління ПФУ щодо обчислення їй трудового стажу та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконними;

- зобов'язати Управління ПФУ зарахувати до її стажу роботи 31 рік 8 місяців 9 днів, що дає право на пенсію за вислугу років та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має достатній стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, звернувшись з заявою до відповідача про отримання вказаної допомоги отримала відмову у її виплаті, оскільки надання права на призначення пенсії за вислугу років працівникам закладів культури чинним законодавством не передбачено.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано ПФУ здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначило про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки посада «старший бібліотекар» не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909. Також вказаним переліком не передбачено зарахування до стажу роботи за вислугою років періодів роботи у закладах культури і туризму.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 6 червня 2015 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 17 вересня 1975 року по 26 січня 1976 року працювала на посаді бібліотекаря центрального книгосховища Вінницької обласної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва, з 1 вересня 1979 року по 30 квітня 1982 року працювала на посаді бібліотекаря відділу технічної літератури та на посаді старшого бібліотекаря, з 3 травня 1982 року по 20 вересня 1986 року працювала завідуючою бібліотеки військової частини ПП 23139, з 6 жовтня 1986 року по 8 вересня 1993 року працювала старшим бібліотекарем читального залу у Вінницькій державній обласній науковій бібліотеці ім. К.А. Тімірязєва, головним бібліотекарем та бібліотекарем І категорії; починаючи з 8 вересня 1993 року переведена зав. сектором газетної періодики Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва.

Відповідно до рішення Вінницької обласної ради № 654 від 20 грудня 2013 року «Про затвердження Переліку закладів культури базової мережі обласного рівня», рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 30 жовтня 1992 року «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів, що передаються в управління обласної державної адміністрації, та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності», рішення Вінницької обласної ради № 360 від 27 березня 2001 року Про нову редакцію рішення 5 сесії обласної Ради 3 скликання від 29 квітня 1999 року «Про об'єкти комунальної власності», листа Департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України № 9.1-11-229 від 27 липня 2017 року, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва відноситься до установ культури.

ОСОБА_1 звернулась до Управління ПФУ із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 1 лютого 2017 року № 7/К2 Управління ПФУ відмовило позивачу у виплаті зазначеної допомоги мотивуючи тим, що позивач працювала на відповідній посаді в закладі культури, а не освіти.

Вважаючи вказану відмову неправомірною, позивач звернулася до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки робота на посаді бібліотекаря зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік закладів і установ) в частині «Найменування закладів і установ» містить зазначення «Бібліотеки», а в частині «Найменування посад» містить зазначення «завідуючі, бібліотекарі», при цьому зміст пункту 2 «Примітки» даного нормативно-правового акта визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

За змістом пункту 2 «Примітки» Переліку закладів і установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, в площині дії пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату відповідної грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на відповідних посадах незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів і установ.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

Отже, робота на посаді бібліотекаря надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком працювала у відповідному закладі бібліотеки та має достатній трудовий стаж роботи в даному закладі, при цьому, раніше не отримувала пенсію, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги Управління ПФУ не зазначало, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги протиправною та поклали на відповідача обов'язок виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що передбачено пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду