Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

м.Київ

справа №816/571/17

адміністративне провадження №К/9901/23848/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 31.01.2017 №000003/16-31-40-02/2086105598 та №000004/16-31-40-02/2086105598.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача про неправомірність зазначених рішень про застосування до нього фінансових санкцій у загальному розмірі 23 800,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (Закон № 481/95-ВР), оскільки торгівлю підакцизними товарами, в тому числі, пивом станом на травень 2016 року він не здійснював.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 816/571/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем обставин щодо продажу в магазині, через який позивач здійснює підприємницьку діяльність, 08.05.2016 алкогольного напою (пива «Чернігівське світле») неповнолітній особі ОСОБА_2, зроблений судом з порушенням норм процесуального права, а висновок про неправомірність оскаржуваних позивачем рішень не відповідає нормам Закону № 481/95-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стали висновки, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 №368929, яким зафіксовано факт продажу 08.05.2016 ФОП ОСОБА_1 алкогольного напою (пляшки пива «Чернігівське світле» ємністю 2,5 л.) особі, яка не досягла 18 років - ОСОБА_2

Підставою для складення вищезазначеного протоколу слугували матеріали розслідування кримінального провадження №12016170260000494 за фактом виявлення 09.05.2016 трупу неповнолітньої ОСОБА_3

Зазначені матеріали були направлені на розгляд до адміністративної комісії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, за результатами якого прийнято постанову від 11.07.2016, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Постановою Миргородського районного суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 541/2211/16-а (провадження №2-а/541/89/2016) позов ОСОБА_1 був задоволений, постанову адміністративної комісії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.07.2016 скасовано.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області отримано лист від Головного управління Національної поліції в Полтавській області №6911/115/111/01від 20.12.2016 щодо вжиття дієвих заходів з метою усунення причин та умов, що сприяють пияцтву серед неповнолітніх.

За результатами розгляду вищезазначених матеріалів Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області були прийняті рішення від 31.01.2017 № 000003/16-31-40-02/2086105598 та № 000004/16-31-40-02/2086105598 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6800,00 грн за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, та у розмірі 17000,00 грн та за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, встановлені частиною другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Згідно зі статтею 15 Закону 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Пунктом 2 частини першої статті 15-3 цього Закону встановлено заборону щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється (частини друга та третя цієї статті).

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в постанові від 18.12.2018 зробив висновок про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, чинній на час апеляційного перегляду справи), що призвело до неправильного встановлення обставин у справі щодо продажу позивачем алкогольного напою неповнолітній особі, а відтак і до вирішення спору з порушенням норм матеріального права. Верховний Суд вказав, що при оцінці протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_2 та протоколу про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 № 368929 суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що зазначений протокол містить відомості про факт продажу ОСОБА_2 пляшки пива "Чернігівське світле" ємністю 2,5 л, що дає можливість ідентифікувати вміст алкоголю в такому виді продукції названої торгової марки. Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не вчинив усіх необхідних дій для з'ясування обставин справи, зокрема судом не допитано свідків для перевірки достовірності їхніх пояснень, наданих в межах розслідування у кримінальному провадженні.

Всупереч положенням частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи виконані не були.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази не підтверджують продаж позивачем пива особі, яка не досягла 18 років. Відповідач, за висновком апеляційного суду, не довів порушення позивачем вимог статті 15 Закону 481/95-ВР, оскільки доказів, що проводилась перевірка господарської одиниці позивача (магазину) щодо продажу алкогольних напоїв, суду не надав; підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугували матеріали кримінального провадження, зокрема протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які не є доказами в адміністративному судочинстві. Таку оцінку суд апеляційної інстанції дав і протоколу про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 № 368929 з огляду на те, що останній так само був складений на підставі свідчень зазначених осіб у кримінальному провадженні. Що ж до перевірки цих свідчень, на які, як на джерело інформації про фактичні дані, які можуть бути доказами у цій адміністративній справі, вказав Верховний Суд в постанові від 18.12.2018, суд апеляційної інстанції послався на неможливість допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 через їх неявку на виклик суду. З огляду на це апеляційний суд вважав, що на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 були вчинені всі можливі та необхідні дії для з`ясування обставин справи та допиту свідків.

З такими висновками апеляційного суду не можна погодитися, оскільки у справі відсутні матеріали, які б свідчили, що викликані до суду свідки не з'явилися через нездоланні підстави. Один лише виклик цих осіб в суд не означає, що вказівки Верховного Суду були виконані. До того ж, як свідчать матеріали виконання судового доручення, допит свідка ОСОБА_2, викликаної Миргородським міськрайонним судом на 8 год.15 хв. 31.05.2019, не був здійснений у зв'язку з перебуванням судді у відпустці (а.с.195). До справи приєднано довідку Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 13.05.2019, якою підтверджено, що громадянка ОСОБА_2 дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 191). Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджують про вручення судової повістки ОСОБА_2 за цією адресою (а.с. 193, 199).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ця норма зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі та у відповідних випадках до витребування доказів, необхідних для правильного та повного встановлення обставин у справі.

Маючи інформацію щодо джерела свідчень, на які відповідач посилався на підтвердження заперечень проти позову, апеляційний суд повинен був використати передбачені частиною другою статті 72 Кодексом адміністративного судочинства України засоби доказування для перевірки доводів відповідача щодо таких свідчень. Їх підтвердження допустимими засобами доказування могло вплинути на оцінку інших доказів у справі, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 №368929. Згідно з цим протоколом ОСОБА_1 в магазині, розташованому в селі Шарківщина, вулиця Миру, 1, 08.05.2016 реалізував неповнолітній ОСОБА_2 пляшку пива «Чернігівське світле» ємністю 2,5 л, що дає можливість на підставі технічних умов, інформацію щодо яких суд може витребувати у виробника вказаного напою або у підприємства, яке здійснює його реалізацію, встановити обставини, які входять до предмету доказування у цій адміністративній справі, а саме: щодо відповідності проданого напою характеристикам алкогольного напою.

Враховуючи наведене вище, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам частин першої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Я.Олендер

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду