Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №826/12717/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/12717/15

адміністративне провадження №К/9901/45652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року (суддя Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Грибан І.О., Желтобрюх І.Л.) у справі №826/12717/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 42453 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»), оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку);

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним та протиправним, а позивач має право на відшкодування коштів за власним вкладом в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС». Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова С.І. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 27 червня 2014 року №42453. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасовано. У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Оберемко Р.А. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на депозитний рахунок позивача надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу інших клієнтів з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Надана позивачем копія квитанції не містить зазначення часу виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час» всупереч вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. Наголошено на тому, що чинне законодавство передбачає можливість поповнення валютних депозитних вкладів третьою особою лише за умови зазначення цього факту в договорі, а типові договори ПАТ «КБ «УФС» такого не передбачали. При цьому перерахування валютних коштів з депозитного рахунку однієї фізичної особи на депозитний рахунок іншої заборонено законодавством України. Зауважено, що рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків №10БТ від 31 березня 2014 року «Про застосування до ПАТ «КБ «УФС» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій», зокрема, було зупинено на строк 6 місяців залучення фінансових активів із зобов'язання щодо наступного їх повернення, разом з тим, спірний правочин було вчинено саме в період дії вказаної постанови.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ «КБ «УФС» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 15 000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 01 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Відповідно до валютного платіжного доручення №TR.56758.16623.85 від 27 червня 2014 року на вкладний рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 177 350,19грн., що еквівалентно 15 000 доларів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «УФС».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

Відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі за порядковим номером 1683 договір від 27 червня 2014 року №42453 вкладник ОСОБА_2

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС»; для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «УФС» з 21 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про свою відсутність в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення.

Уповноважена особа у листі від 24 грудня 2014 року №001/4046 повідомила, що договір банківського вкладу від 27 червня 2014 року №42453, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем-2 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що чинне законодавство України не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу. На підтвердження факту внесення коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи. При цьому суд першої інстанції вважав за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог до Фонду, апеляційний суд виходив з того, що відповідна інформація стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, від Уповноваженої особи до Фонду не надходила, правовідносини між Фондом та позивачем безпосередньо не виникали, і Фондом не було вчинено жодних дій стосовно позивача, які б підлягали судовому перегляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «КБ «УФС» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_2, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року в залишеній без змін частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №826/12717/15 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», слід скасувати та закрити провадження в цій частині.

Щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 по не включенню позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною четвертою статті 38 Закону №4452-VI визначено, що Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суди виходили з того, що позивач вніс на свій рахунок готівкою грошові кошти у розмірі 177 350,19 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 27 червня 2014 року №TR.56758.16623.85, яка містить підпис уповноваженої особи банку та відтиск штампу банківської установи (а.с.17), у зв'язку з чим суди вважали доведеним факт того, що позивач є вкладником банку.

Разом з тим, відповідно до валютного платіжного доручення від 27 червня 2014 року №TR.56758.16623.85, на яке посилались суди, обґрунтовуючи свої рішення, на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 15 000 доларів США, що еквівалентно 177350,19 грн., з вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судами невірно були встановлені обставини справи в частині зарахування коштів на депозитний рахунок позивача.

В той же час, для вирішення питання по суті позовних вимог слід визначити, чи передбачають умови договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453 можливість перерахунку коштів на депозит від третьої особи, чи відповідають операції по перерахуванню коштів з одного депозитного рахунку на інший вимогам чинних на той час нормативно-правових актів, які регулюють обіг валюти в Україні. Без з'ясування вказаних обставин не видається за можливе встановити, чи є позивач вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI.

Крім того, колегія суддів касаційного суду зауважує, що судами не була надана правова оцінка доводам відповідача-2 щодо «дроблення» великого вкладу іншого клієнта, внаслідок чого кошти надійшли на рахунок позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, предметом розгляду і доведення у даній справі мають фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників, оскільки без встановлення таких обставин відсутня законодавчо визначена можливість для вирішення питання щодо зобов'язання Фонду до вчинення певних дій.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в частині оскарження позивачем наказу про визнання нікчемним договору банківського вкладу від 27 червня 2010 року №42453, та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншій частині, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду справи суду слід з'ясувати чи передбачають умови договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453 можливість перерахунку коштів на депозит від третьої особи, чи відповідають операції по перерахуванню коштів з одного депозитного рахунку на інший вимогам чинних на той час нормативно-правових актів, які регулюють обіг валюти в Україні, та надати правову оцінку усім доводам Уповноваженої особи.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №826/12717/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27 червня 2014 року №42453, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», а провадження в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №826/12717/15 - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду