Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2111/16

касаційне провадження №К/9901/12011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 (головуючий суддя - Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді: Каралюс В.М., Ліщинський А.М.) у справі №813/2111/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМА» звернулося до адміністративного суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №0005681302 від 11.05.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до товариства застосовано штраф у розмірі 58107,65 грн. та нараховано пеню у сумі 5760,90 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивачем при обчисленні розміру єдиного внеску у період березень - квітень 2015 року було застосовано понижуючий коефіцієнт, зокрема, у березні 2015 року з розрахунку - 0,485, у квітні - 0,509. Суму нарахованого ЄСВ за березень та квітень 2015 року було своєчасно і у повному обсязі сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а саме у березні 2015 року - 173983,24 грн., у квітні 2015 року - 177691,92 грн. Втім, як з'ясувалось у подальшому, позивачем у звіті за березень та у звіті за квітень 2015 року у програмі « 1с-Звіт» помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звітів програма самостійно перерахувала звіти згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта. Тобто, подання до контролюючого органу позивачем звітів про нарахування єдиного внеску за березень-квітень 2015 року здійснено без застосування понижуючого коефіцієнту, а саме: у звіті за березень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено 327493,09 грн., а у звіті за квітень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено суму 318343,64 грн. У звіті за травень 2015 року позивачем відкориговані показники єдиного внеску, що підлягає сплаті, шляхом його зменшення на суму з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту за березень - квітень 2015 року, у зв'язку із тим, що в попередніх звітах, про застосування понижуючого коефіцієнту помилково не вказано. 11.05.2016 контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до товариства застосовано штраф у розмірі 58107,65 грн. та нараховано пеню у сумі 5760,90 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII позивач набув право на застосування понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Позивачем дотримано спосіб реалізації передбаченого законом права на зменшення навантаження на фонд оплати праці шляхом застосування понижуючого коефіцієнту до розміру належного до слати єдиного внеску. Процедура виправлення виявлених у попередніх звітних періодах помилок врегульована Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим оскільки за товариством рахується борг в сумі 194135,33 грн. Вказує на те, що Позивачем звіти за березень - квітень 2015 року подано без понижуючого коефіцієнта, у зв'язку з чим коригування звітом за травень 2015 року, в якому підприємство застосувало понижуючий коефіцієнт за попередні звітні періоди, є законодавчо необґрунтованим.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року N 219-VIII, яким доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-5, яким, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Так, цією нормою встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.

Аналізуючи наведені норми суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт; будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено. Дотримання позивачем вищевказаних умов надало товариству право застосувати у спірний період (березень - квітень 2015 року) понижуючий коефіцієнт при обчисленні розміру єдиного внеску.

Так, у Розділі VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі застосування понижуючого коефіцієнту платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначає про це в звіті.

Однак, чинним до травня 2015 року законодавством не було передбачено можливості зазначити у звіті інформацію про застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту та його розмір. Лише з набранням чинності наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року, «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стало можливим зазначати у звіті про застосування платником понижуючого коефіцієнту. Процедура виправлення помилок передбачена розділом V цього Порядку, та рядками 6 та 7 у таблиці 1 Звіту з ЄСВ, що і було зроблено позивачем при поданні звіту за травень 2015 року.

При цьому, слід вказати, що контролюючим органом не наведено жодної норми законодавства, яка б забороняла платникам єдиного внеску, у разі незастосування у попередніх періодах при обчисленні розміру єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, коригувати такі показники у наступних періодах.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 у справі №813/2111/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк