Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.09.2018 року у справі №820/3515/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №820/3515/18

адміністративне провадження №К/9901/59802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 (головуючий суддя - Мороко А.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Курило Л.В., Жигілій С.П.) у справі №820/3515/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2018 №00001561410 та №00001571410.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності застосування до позивача суми штрафних санкцій за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у продажу товару на загальну суму 2858,00грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, з огляду на підтверджений факт вчиненого правопорушення в процесі розгляду справи.

Крім того, суди дійшли висновку, про правомірність застування до позивача суми штрафних санкцій за неоприбуткування готівки, оскільки судами встановлено, що позивачем 22.02.2018 не внесено до книги обліку доходів грошових коштів у загальній сумі 7377,23грн. з урахуванням того, що книга обліку доходів позивача є фактично відповідною книгою обліку, в якій платником відображаються операції з іншими суб'єктами господарювання та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу на повну суму її фактичних надходжень на підставі касових документів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №820/3515/18, прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19, 68 Конституції України, підпунктів 11, 12, 13, 18 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 5, 6 Порядку ведення книги обліку доходів для платника єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 83.1 статті 83, пунктів 85.2, 85.7, 85.8 статті 85, підпункту 296.1.1 пункту 296 статті 296 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 74, 75, 76, 90, частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, з огляду на неправильне тлумачення поняття «Книга обліку», оскільки, на думку заявника, термін «Книга обліку», вжитий у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, не є тотожним терміну, застосованому у підпункті 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_2, будучи фізичною особою-підприємцем та обравши спрощену систему оподаткування має обов'язок ведення лише книги обліку доходів, а тому застосування до нього Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, в якому використаний термін «книга обліку доходів і витрат», є помилковим. Відповідно, наполягає на тому, що правила оприбуткування готівки, передбачені зазначеним Положенням, до позивача не застосовуються. Решта доводів касаційної скарги зводиться до порушень, допущених посадовими особами контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки, які, на думку заявника, не дозволяють визнати допустимими докази, отримані під час такої перевірки. На думку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ведення останнім касової дисципліни здійснювалося з дотриманням положень податкового законодавства, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та неналежне оприбуткування готівки постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку обставинам справи вважаючи доводи позивача хибними та такими, що безпідставно обґрунтовують відсутність у нього обов'язку взагалі здійснювати будь-який облік доходів. А тому, податковий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд ухвалою від 31.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ухвалою від 07.12.2018 закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу №820/3515/18 до касаційного розгляду без повідомлення сторін на 11.12.2018.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі направлень від 21.02.2018 №479 та №480, наказу «Про проведення фактичної перевірки» 21.02.2018 №479 у період з 22.02.2018 по 02.03.2018 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено акт від 02.03.2018 №0067/16/31/РРО/НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1, пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 11 Розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, що виявилося у незабезпеченні позивачем проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований належним чином реєстратор розрахункових операцій при продажу за готівкові кошти технічно складного побутового товару, що підлягає гарантійному ремонту, а саме: 21.02.2018 згідно товарного чеку №10243 реалізовано два квадрокоптери по ціні 1429,00грн. на загальну суму 2858,00грн.

Також, згідно наданої посадовою особою позивача копії банківської виписки сума коштів, що надійшла 22.02.2018 на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, складає 9397,90 грн., проте у графах 4, 6 книги обліку доходів обліковано дохід за цей день у сумі 11947,70грн. Згідно наданого пояснення, у книзі обліку доходів відображається загальна сума доходу (математична сума готівкових та безготівкових коштів). Виходячи з цього, сума готівкових коштів, відображена у книзі обліку доходів за 22.02.2018, складає 2550,00грн. Згідно опису готівкових коштів, складеного під час перевірки, виручка за 22.02.2018 склала 9927,23грн., з огляду на що 22.02.2018 платником податків не забезпечено оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів у сумі 7377,23грн. (9927,23грн. - 2550,00грн.)

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем 19.03.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення №00001561410, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1,00грн., та №00001571410, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 36886,15грн.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 6 статті 9 названого Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Фактичні обставини продажу позивачем технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, без застосування реєстратора розрахункових операцій не заперечуються позивачем та підтверджені у ході судового розгляду справи, а тому висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2018 №00001561410 є правильним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 19.03.2018 №00001571410, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 36886,15грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Підпунктом 18 пункту 3 розділу ІІ цього Положення встановлено, що оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат;

За визначеннями, наведеними у підпунктах 13 та 14 пункту 3 розділу ІІ Положення, книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України;

Крім того, пунктом 5 розділу ІІ Положення передбачено, що суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

При цьому, пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Кодекс) передбачено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Так, відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На виконання зазначеної правової норми, наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245, затверджено Форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); а також Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість. При цьому, така форма книги як книга обліку доходів і витрат застосовується тільки для платників єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

У свою чергу, пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене правове регулювання, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що книга обліку доходів, яку вів позивач, є формою книги обліку доходів та витрат, в якій суб'єктами господарювання при надходженні готівки в касу повинно відображатись її фактичне надходження, аби вона вважалась оприбуткованою у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148.

Решта доводів касаційної скарги, які, зокрема, зводяться до неможливості використання акта перевірки як допустимого доказу, оскільки він не був підписаний посадовою особою платника, отримання документів для перевірки від неповноважної особи позивача, ненадання відповідачем фінансових документів на виділення коштів на проведення контрольної закупки, є такими, що не впливають на правильність вирішення спору, оскільки не спростовують факту вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій та порушення норм з регулювання обігу готівки.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №820/3515/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду