Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №813/4042/17

адміністративне провадження №К/9901/51293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 (суддя - Лунь З.І.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (судді - Макарик В.Я., Большакова О.О., Гуляк В.В.)

у справі №813/4042/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Схід»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Окко-Схід» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) від 27.10.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було передбачених Податковим Кодексом України підстав для призначення позапланової виїзної перевірки Товариства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 , залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ ДФС від 27.10.2017 №2423 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- стягнуто на користь Товариства судовий збір в сумі 1 600 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство у своєму відзиві вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2017 року ДФС на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС, керуючись п.78.4 ст.78 Податкового Кодексу України, прийняла наказ №2423 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 починаючи з 31.10.2017 з терміном проведення 15 робочих днів.

Задовольнивши адміністративний позов та визнавши наказ ДФС від 27.10.2017 протиправним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем порядку призначення перевірки, з огляду на таке.

Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 Податкового Кодексу України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу ДФС слідує, що документальну позапланову перевірку Товариства призначено на підставі п.п.78.1.4 цього Кодексу, тобто в зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2017 ДФС направило на адресу Товариства запит про надання інформації та її документального підтвердження, в якому відповідач зазначив, що за результатами аналізу даних РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за період 2015-2016 років виявлено розбіжності, наведено цифрові показники, які, на думку ДФС, свідчать про наявність розбіжностей та викладено невичерпний перелік документів, які слід надати позивачу.

Листом від 25.10.2017 Товариство надало ДФС інформацію на запит від 03.10.2017, в якій виклало свої пояснення щодо наявності розбіжностей та надало додаткові документи.

Аналіз пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 N1245 свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Отримавши відповідь Товариства щодо питань поставлених у запиті від 03.10.2017 та додаткові документи, ДФС не проінформувавши платника податків про те, яку саме інформацію не було висвітлено Товариством у його відповіді та які саме додаткові документи потрібно надати, крім вже наданих, наказом від 27 жовтня 2017 призначила проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Вказані дії відповідача не в повній мірі відповідають приписам п.п.78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України оскільки дії Товариства не можна вважати не наданням платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Ані під час розгляду справи ані в суді, ані в касаційній скарзі відповідач також не зазначив на які саме пункти письмового запиту ДФС не надав позивач відповіді та які документи Товариству слід додатково надати для повної відповіді на питання, наведені у запиті.

Доводи касаційної скарги ДФС правильність доводів, якими мотивовано судові рішення не спростовують, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер