Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №428/4671/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа № 428/4671/17

провадження № К/9901/34656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі судді Журавель Т.С. від 9 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г. від 26 липня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 відсотків на 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області встановити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, починаючи з 31 березня 2017 року у розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 відсотків на 84 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області встановити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, починаючи з дня звернення, а саме з 31 березня 2017 року у розмірі 84 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

3. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції виходили з того, що у відповідності до пункту 11 розділу XIII «;Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ, пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 календарний період строкової військової служби у Збройних Силах має бути зарахований до стажу роботи позивача на посаді судді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 1 листопада 1970 року по 10 грудня 1972 року перебував на військовій службі. З 1 серпня 1991 року по 9 липня 2012 року працював на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області. На підставі наказу голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 липня 2012 року № 30-к та відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4743-VI «Про звільнення суддів» звільнений з посади Сєвєродонецького міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 відсотків від заробітку працюючого судді на відповідній посаді.

30 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення, а саме з 30 березня 2017 року, з урахуванням до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби з 1 листопада 1970 року по 10 грудня 1972 року, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотки від суми суддівської винагороди.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом від 2 квітня 2017 року № 64/А-4 повідомило ОСОБА_2 про відмову у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання.

6. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Зазначеною нормою не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді.

Статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судці складає де 20 років 11 місяців 9 днів, відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 80 відсотки заробітної плати судді.

8. Відзиву на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року ОСОБА_2 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону країни «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

10. За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

11. Згідно із вимогами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

12. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

13. До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.

14. Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

15. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

16. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

17. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

18. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби.

20. Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (20 років 11 місяців 9 днів) календарний період проходження строкової служби (2 роки 10 днів), загалом більше 22 років.

21. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

22. Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

23. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

М. І. Гриців