Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.07.2024 року у справі №420/23400/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/23400/21

адміністративне провадження № К/990/1576/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 (суддя Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Косцова І.П., Осіпов Ю.В.) у справі №420/23400/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВІС-2» до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВІС-2» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.08.2021:

- №20182/15320703, яким визначено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року на суму 8499926,00 грн;

- №20181/15320703 від 18.08.2021 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 288173,00 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 72043,00 грн;

- №20183/15320703, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у розмірі 318358,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки останнього про порушення Товариством вимог податкового законодавства є необґрунтованими, базуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.07.2021 №14322/15-32-07-03/34319566, у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних вимог законодавства:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абзаців "б", "в" п. 200.4 ст. 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, що призвело до завищення показників у рядках 16.1, 17 (колонка Б) і 19 Декларації з ПДВ за квітень 2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму 1000568,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків), у розмірі 1000568,00 грн;

- абзацу "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, у результаті чого у ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) у розмірі 7 787 531,00 грн та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2021 року у розмірі 7787531 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 318358,00 грн.

30.07.2022 позивачем було подано до Головного управління ДПС заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючим органом висновки акту перевірки було змінено та викладено в новій редакції:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абзаців "б", "в" п. 200.4 ст. 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 (із змінами і доповненнями) завищено показники у рядках 16.1, 17 (колонка Б) і 19 Декларації з ПДВ за квітень 2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму 288 173,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків), у розмірі 288173,00 грн;

- абзацу "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, у результаті чого у ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" (код ЄДРПОУ 34319566) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) у розмірі 8499926,00 грн. та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2021 року у розмірі 8499926,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 318358,00 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки та розгляду заперечень товариства, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Товариство скористалося правом адміністративного оскарження вказаних рішень.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.10.2021 №23078/6/39-00-06-01-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких операцій, які підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Також суди дійшли висновку, що проведена позивачем передоплата за товар (роботи, послуги) є підставою для формування податкового кредиту за «першою подією», а в подальшому у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) є підставою для відшкодування суми бюджетного відшкодування за фактично сплачений постачальникам товар (роботи, послуги).

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що позивач не має права включати суми переплат до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2021 року) по яким фактична поставка товарів/послуг не здійснена.

Контролюючий орган вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що платник податків має право на врахування сум ПДВ, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів (робіт, послуг) при розрахунку суми бюджетного відшкодування. На переконання відповідача, з урахуванням підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивач не має права на отримання таких сум в якості бюджетного відшкодування, оскільки в даному випадку не є «отримувачем товарів/послуг» так як фактична поставка товарів/послуг станом на 31.01.2021 на адресу позивача здійснена не була.

Верховний Суд ухвалою від 26.01.2023 відкрив касаційне провадження за поданою скаргою з метою перевірки зазначених доводів контролюючого органу.

Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає касаційному перегляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 8499926,00 грн ґрунтується на висновках про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування:

- у розмірі 712395,00 грн на підставі висновків попереднього Акту перевірки;

- у розмірі 7787531,00 грн по факту включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснених передплат.

Так, висновки контролюючого органу про відсутність у ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 712395,00 грн ґрунтуються виключно на результатах попередньої податкової перевірки, проведеної по декларації за січень 2021 року (акт перевірки від 07.04.2021 №6779/15-32-07-03/34319566).

За висновками згаданого акту від 07.04.2021, ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" було протиправно завищено значення рядку 21 декларації з ПДВ за січень 2021 року на суму 712395,00 грн за рахунок включення до рядку 10.1 (колонка Б) декларації з ПДВ за січень 2021 року нереальних операцій з придбання робіт (послуг) у ТОВ "АЛЬТЕРІАС" на суму ПДВ 132091,67 грн; ТОВ "АЛМІ-СТРОЙ" на суму ПДВ 180303,04 грн; ТОВ "БК Монтажні технології" на суму ПДВ 250000,00 грн; ТОВ "ЮГСТРОЙ МОНТАЖ" на суму ПДВ 150000,00 грн. На підставі чого ГУДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №10994/15-32-07-03 про зменшення ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 712395,00 грн.

На переконання податкового органу, ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" повинно було виконати рішення контролюючого органу по узгодженій сумі завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на момент подання уточнюючого розрахунку від 22.06.2021 №9165064385 та відобразити зазначене у рядку 16.3 податкової декларації.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про безпідставність таких висновків контролюючого органу, оскільки на дату складання акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" від 16.07.2021 №14322/15-32-07-03/34319566 податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №10994/15-32-07-03 було предметом спору у адміністративній справі №420/10557/21. Тобто сума податкового зобов`язання у вигляді завищення позивачем розміру від`ємного значення з ПДВ за січень 2021 року (зокрема у сумі 712 395,00 грн.) була неузгодженою, та як наслідок така сума не підлягала відображенню у податковій звітності ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВІС-2" як сума зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, зокрема, у рядку 16.3 декларації з ПДВ.

До того ж, як встановлено судами, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 по справі №420/10557/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, за адміністративним позовом ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 13.05.2021 №10994/15-32-07-03.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними твердження судів попередніх інстанцій, що висновки акту перевірки від 16.07.2021 №14322/15-32-07-03/34319566 про відсутність у ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВІС-2" права на бюджетне відшкодування у сумі 712395,00 грн не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року на суму 7787531,00 грн по взаємовідносинах позивача з 43 контрагентами, зокрема через включення позивачем сум попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за квітнень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.04.2021 не відбулась, судами встановлено наступне.

Так, в акті перевірки відповідачем наводиться перелік контрагентів позивача та сум ПДВ за передплатами, які контролюючий орган вважає включеними до суми бюджетного відшкодування протиправно, а саме: ТОВ «Екліпс Алюмініум», ТОВ «Містдорбуд сервіс», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «Пальміра Девелопмент», ТОВ «Укранстал Одеса», ТОВ «БК «Монтажні технології», ТОВ «ТБК Світ Покрівлі», ТОВ «Вудлайф», ТОВ «Розенберг-Україна», ТОВ «Концерн Ксімекс», ТОВ «Бі Енд Джи Груп», ТОВ «Лоран Констрашн», ТОВ «БПК Архітектор», ТОВ «Гідроенергомонтаж», ТОВ «Твоє Світло Одеса», ТОВ «Енергетичні системи та комплектуючі», ТОВ «Хай-Рейз Констракшн Холдінг», ТОВ «Югстрой Монтаж», ТОВ «Лі Кон Д», ТОВ «Контакт», ТОВ «Енерго-ДІМ», ТОВ «Десідо», ПП «Сі Лайн Конекшн», ТОВ «ТД ПРІС», ТОВ «Чайкофскі», ТОВ «Вотер Стрім», ТОВ «Стілтек Груп», ТОВ «Імпром-Плюс», ТОВ «Віда», ТОВ «Альберто Дизайн та Технології Італії», ТОВ «Саунд Хауз Про», ТОВ «Агентство пожежної безпеки «Опал»», ТОВ «Арт Індострі», ТОВ «Тардіс ОВР», ТОВ «НВЦ Спецавтоматика», ТОВ «Стельові системи», ТОВ «Юнілем», ТОВ «Центр сучасних охоронних технологій та інженерних споруд», ПП «Скай Кепітал Груп», ТОВ «Арт-Юг Транс», ТОВ «Системна Інтеграція», Спільне Французько-Українське ТОВ «Ліль Франсглас» на загальну суму ПДВ у складі авансових платежів по постачальникам на суму 7 787 531,00 грн.

Як констатовано судами та вбачається з акту перевірки, за вищезазначеними господарськими операціями наявні первинні документи, що відображають факт здійснення авансових платежів в розрізі контрагентів постачальників, періодів формування від`ємного значення з ПДВ та податкових накладних, наведені у додатку 3 до акту перевірки.

За даними бухгалтерського обліку, як встановлено судами, вищезазначені господарські операції по сплаті авансів контрагентам постачальникам за періоди формування від`ємного значення з ПДВ відображені у таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України», Додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування» до Декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, та відображено проводками: Дт3711 КтЗ11.

Отже, відповідачем у акті перевірки не заперечується належного оформлення позивачем господарських операцій та належного їх відображення їх у бухгалтерському обліку.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про відсутність права позивача на відшкодування вищезазначених сум бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що Товариство включило суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за квітнень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.04.2021 не відбулась.

Так, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що формування податкового кредиту здійснюється за правилами першої події відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

У даному випадку позивачем віднесено суму податку до податкового кредиту за датою проведення передоплати за товар/послуги, що є «першою подією» і свідчить про належне формування Товариством податкового кредиту.

При цьому також слід зазначити, що реальність господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При цьому, жодною нормою ПК України не передбачено, що право на бюджетне відшкодування ПДВ поставлено у залежність від фактичного отримання платником податку товарів/послуг. Застосування словосполучення «отримувач товарів/послуг» не свідчить про обов`язок платника податку отримати товари/послуги до моменту включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. У разі здійснення передоплати, особа вже вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов`язань її контрагентами щодо поставки таких товарів/послуг.

Тобто умовою з якою стаття 200 Податкового кодексу України пов`язує право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ є саме сплата ПДВ постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг, а не фактична поставка (отримання) таких товарів/послуг.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №805/1566/16-а, від 19.10.2022 у справі №420/10557/21.

Враховуючи вказане правове регулювання та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна сума до бюджетного відшкодування заявлена позивачем внаслідок проведеної передоплати за товар/послуги, що слугувало «першою подією» для належного формування податкового кредиту, та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України є підставою для бюджетного відшкодування суми ПДВ, що фактично сплачені постачальникам товарів/послуг.

Таким чином, наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в зазначеній вище частині не знайшли свого підтвердження при касаційному розгляді цієї адміністративної справи.

В частині податкових повідомлень-рішень від 18.08.2021 №20181/15320703 та №20183/15320703, які прийняті контролюючим органом на підставі висновків про відсутність реальності господарських операцій позивача з придбання робіт (послуг) у контрагентів ТОВ «Альтеріас», ТОВ «Алмі-Строй» та ТОВ «БК Монтажні Технології», рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідачем фактично не оскаржуються, касаційна скарга контролюючого органу в зазначеній частині не містить жодних доводів та обґрунтувань, а відтак Судом в касаційному порядку не переглядаються та оцінка судовим рішенням не надається.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №420/23400/ 21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва