Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №522/7674/18

адміністративне провадження №К/9901/8493/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кравченка К.В., Джабурія О.В., Вербицької Н.В. від 13 лютого 2019 року у справі № 522/7674/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019 визнано підстави для поновлення строку не поважними та відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч.3 ст.298 КАС України, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначення інших підстав пропуску цього строку.

31.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію рішення отримано 17.12.2018, а апеляційну скаргу подано 27.12.2018 електронною поштою. Апеляційна скарга та додатки підписані електронним цифровим підписом. Відтак просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, тобто не вказано поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки вперше апеляційну скаргу направлено скаржником 27.12.2018 електронною поштою з електронним цифровим підписом. 28.12.2018 продубльовано вказану апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку. Вважає, що відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції вважав неповажними підстави пропуску строку, наведені скаржником, оскільки апеляційна скарга, яка подана на електронну адресу не містить підпису представника. Відтак не може бути прийнята, а апеляційна скарга, яка направлена засобами поштового зв"язку подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

З вказаними висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскаржуване рішення ухвалене 28.11.2018 у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача.

Згідно штампу вхідної кореспонденції копію рішення відповідачем отримано 17.12.2018.

Апеляційну скаргу подано 27.12.2018 о 20:08 електронною поштою представником УДАБК Одеської міськради Фариною Л.В. Вказану скаргу та додатки підписано електронним цифровим підписом.

28.12.2018 продубльовано вказану апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку.

Проте, враховуючи, що вперше апеляційну скаргу подано 27.12.2018, тобто в останній день, встановлений для подання апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу подано вчасно. Вказана апеляційна скарга та її додатки підписані електронним цифровим підписом, а тому посилання на відсутність фактичного підпису представника є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Проте, судом апеляційної інстанції вказану апеляційну скаргу не повернуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи відповідача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку відповідача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції вважає передчасними та необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущено, але наявні всі підстави для його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук