Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №0940/1181/18

адміністративне провадження №К/9901/4737/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 0940/1181/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними, скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року, довідки від 06 листопада 2015 року та зобов`язання до вчинення дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року (у складі головуючого судді Григору О.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

05 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про:

скасування грошового атестату № 100 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року та зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням: за 2013 рік одноразової премії в сумі 513,30 грн., за 2014 рік одноразової премії в розмірі 770,02 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі - 7258,00 грн., за 2015 рік - одноразової премії в розмірі 1459,86 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 8760,00 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі - 8760,00 грн., грошової допомоги за безпосередню участь у антитерористичній операції в сумі - 18913,00 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі - 4031,80 грн.;

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування зазначених щомісячних додаткових видів грошового забезпечення при обчисленні розміру пенсії позивача з 06 листопада 2015 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням вищевказаних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з подальшим урахуванням цих сум при черговому перерахунку розміру пенсії та провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат без обмеження граничного розміру пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині позовних вимог про скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року та позовну заяву в частині позовних вимог про скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року повернуто позивачу.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено причин неможливості звернення із таким позовом раніше та не надано суду матеріалів, які вказували б на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року - без змін.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з наявності правових підстав вважати строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущеним без поважних причин (що покладена в основу ухвали суду про повернення позовної заяви), зазначене підтверджується наявними матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 18 лютого 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 0940/1181/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В та Шарапу В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про участь в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що про порушення своїх прав, а саме про не включення до грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення одноразової премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в АТО, дізнався лише в лютому 2018 року, оскільки до цього часу не був ознайомлений із грошовим атестатом від 06 листопада 2015 року № 100 та довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року, про що свідчить відсутність його підпису на цих документах. Однак, судами попередніх інстанцій не надано таким доводам позивача належної оцінки, у зв`язку із чим рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими.

25 березня 2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі №0940/1181/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року та довідки від 06 листопада 2015 року, із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідних доказів, які їх підтверджують, або вказати інші достатні підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем 03 серпня 2018 року подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, яка мотивована тим, що про порушення своїх прав йому стало відомо в лютому 2018 року. Також зазначив, що 06 листопада 2015 року відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було направлено грошовий атестат про грошове забезпечення позивача № 100 та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року. Однак, він не мав можливості дізнатися про вказані обставини з мотивів, що був впевнений у належному виконанні обов`язків працівниками відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, відмовлено в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині позовних вимог про скасування грошового атестату №100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року та позовну заяву в частині позовних вимог про скасування грошового атестату №100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року повернуто позивачу.

Враховуючи встановлене, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першої, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З матеріалі справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом про скасування грошового атестату від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року звернувся лише 05 липня 2018 року, тобто більш ніж через два з половиною роки після видання оскаржуваних документів.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII з 06 листопада 2015 року.

Тобто, протягом більш ніж двох з половиною років позивач одержував пенсію та жодних зауважень у нього не виникало. При цьому, позивачем не доведено наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення чи обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного ознайомлення зі складеними роботодавцем документами. Також, слід зазначити, що грошовий атестат та довідка входять до переліку документів, на підставі яких призначається пенсія та містяться в матеріалах пенсійної справи.

Водночас вказані підстави щодо поновлення строку, зазначені позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки визначений чинним на момент виникнення спірних відносин порядок оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII не передбачає обов`язкового ознайомлення пенсіонера зі складеними роботодавцем документами, однак позивач не позбавлений був права одержати такі документи за відповідним зверненням.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду в частині позовних вимог про скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог статті 123 КАС України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа