Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №640/13988/19

адміністративне провадження №К/9901/7377/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Губської Л.В. (доповідач), Епель О.В., Степанюка А.Г.

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною відмову Оболонського районного відділу Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у обміні та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

1.2. зобов`язати Оболонський районний відділ Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області зробити обмін та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною відмову Оболонського районного відділу Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у обміні та видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

2.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

3.1. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області обміняти та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

4. 05 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив встановити судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року шляхом зобов`язання Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області подати у тридцятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

5. Ухвалою від 20 березня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

6. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач, вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким заяву про винесення додаткового судового рішення у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити у повному обсязі.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в усній формі керівним складом відповідача було повідомлено позивачу про те, що навіть якщо позивач виграє в суді справу стосовно паспорта, йому ніхто не надасть паспорт старого зразка у формі книжки.

9.1. Крім того, скаржник наголошує, що він є особою з інвалідністю II (другої) групи з числа сиріт, що в нього нікого немає, а будь які зволікання по невиконання вказаного рішення будуть впливати на погіршення його здоров`я, протягом тривалого часу в нього втрачається працездатності та погіршується його стан здоров`я. Позивач зазначає, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його як особу з інвалідністю II (другої) групи, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності відповідача, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час отримання паспорта старого зразка у формі- книжки, які належно повинні були вирішуватись. Застосовуючи судовий контроль, суди попередніх інстанціях повинні були керувався тим, що оскаржувані позивачем дії відповідача, які є протиправними порушують його права та інтереси, оскільки тривалий час (понад одинадцять місяців) позивач намагається отримати паспорт старого зразка у формі-книжки, при цьому зазначає, що втрачає працездатність у відстоюванні свої прав. Суди попередніх інстанції відмовляючи у встановленні обов`язку відповідача подати звіт про виконання судового рішення на протязі 30 (тридцяти денного) терміну, суди, таким чином, усували суб`єкта владних повноважень від активних дій щодо фактичного виконання рішення суду.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі..

ІІІ. Нормативне врегулювання

11. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

14. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

15. Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

ІV. Оцінка Верховного Суду

16. Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

17. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

18. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

19. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

20. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

21. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

22. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду з позовом, позивачем було заявлено клопотання про зобов`язання Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області подати у тридцятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання. Аналогічне клопотання містилось і в апеляційній скарзі, щодо якого не було ухвалене рішення.

23. Разом з тим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

24. Посилання скаржника на погіршення стану його здоров`я за час судового розгляду даної справи та його припущення, що рішення суду не буде виконуватися відповідачем не є належним і допустимим доказом вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

25. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

26. Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

27. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Судові витрати

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №640/3988/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова