Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №826/7409/16

адміністративне провадження №К/9901/26792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.)

у справі № 826/7409/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 № 75926552204 про нарахування грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 480512,89 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю,

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 р. №75926552204, посилаючись на порушення судами норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР) та частини 2 ст. 17 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 № 18 (далі - Регламент). За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що дата направлення позовної заяви в Міжнародний комерційний арбітражний суд поштою є датою прийняття позовної заяви судом, з чим пов'язане зупинення нарахування пені.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 480512,89 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2015 № 75926552204, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки від 11.11.2015 № 487/26-55-22-04/32207880. Згідно з цим актом позивачем порушені норми ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР), а саме: несвоєчасно отримана валютна виручка по експортному контракту № SB-B/1603-2015 від 16.03.2015 у сумі 29686,90 дол. США та неотримана валютна виручка у сумі 80455,10 дол. США; по експортному контракту № O-B/1603-15 від 16.03.2015 несвоєчасно отримана виручка в сумі 206598,48 дол. США та неотримана валютна виручка в сумі 84202,08 дол. США; по експортному контракту № SC-B/0110-14-2 від 01.10.2014 несвоєчасно отримана виручка у сумі 4948,62 дол. США.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Будівельний союз» та нерезидентом - компанією «Expertos Venture LP» (Великобританія) укладено експортні контракти від 16.03.2015: № SB-B/1603-2015 та № O-B/1603-15, від 01.10.2014 № SC-B/0110-14-2 щодо поставки позивачем товару - сої насипом, олії соняшникової нерафінованої, макухи з насіння соняшника, країна походження Україна, врожай 2014/2015. За умовами контрактів та додатків до них розрахунок здійснюється у валюті долар США, оплата за товари здійснюється до 17.07.2015 року, а поставка товару перед оплатою.

За наслідками експорту товару за вказаними контрактами виникла заборгованість. Так за контрактом від 16.03.2015 № SВ-В/1603-2015 заборгованість становила 80 445,10 дол. США. При цьому нерезидентом було сплачено лише частину 29 686,90 дол. США (надійшла 21.07.2015), тоді як граничний термін надходження валютної виручки за поставку товару на суму 29 686,90 дол. США становив 19.07.2015, на суму 49195,15 дол. США - 06.10.2015 та на суму 31259,95 дол. США - 11.10.2015. За контрактом від 16.03.2015 № О-В/1603-15 заборгованість становила 84 202,08 дол. США. Нерезидентом було сплачено лише за частину поставленого товару, зокрема: 13.08.2015 - 194464,25 дол. США та 18.08.2015 - 206598,48 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки на суму 401062,73 дол. США становив 13.08.2015 та на суму 84202,08 дол. США - 29.09.2015. Заборгованість за контрактом складає 84 202,08 дол. США. За контрактом від 01.10.2014 № SС-В/0110-14-2 нерезидент оплатив всю вартість поставленого товару, однак частина виручки у сумі 4948,62 дол. США надійшла 20.08.2015, тоді як граничний термін її надходження 17.08.2015.

Вказані обставини у судовому процесі не оспорюються. Тоді як спірним є нарахування позивачу пені з огляду на його звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовом до компанії «Expertos Venture LP» про стягнення боргу (валютної виручки) у сумі 600355,43 дол. США. Так, за доводами позивача у силу норм ст. 4 Закону № 185/94-ВР дата направлення позову поштою (18.07.2015) є датою прийняття позовної заяви, з якої зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 3 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 цієї статті визначено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Згідно з частиною 4 у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом пункту 2 ст. 32 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Зміст правового регулювання вказаних правових норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.02.2012 у справі № 21-387а11.

Згідно з частиною 1 ст. 16 Регламенту при подачі позовної заяви в МКАС позивач зобов'язаний сплатити реєстраційний збір. До сплати реєстраційного збору позов не вважається поданим. Сплачений реєстраційний збір за поданим позовом поверненню не підлягає.

Частиною 1 ст. 17 Регламенту встановлено, що провадження в справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження за фактом пред'явлення в МКАС належним чином оформленої позовної заяви, сплаченого реєстраційного збору відповідно до Положення про арбітражні збори й видатки.

Днем подання позовної заяви вважається день його вручення МКАС, а при відправленні позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відділення місця відправлення (частина 2 цієї статті).

Зміст указаних правових норм дає підстави для висновку, що дата звернення резидента із позовом до МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР, і пеня за їх порушення не сплачується.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного суду України, висловленій у постанові від 07.02.2011 у справі № 21-63а10.

Разом із тим за змістом вказаних норм умовою для прийняття позовної заяви є подання належно оформленої такої заяви та сплата реєстраційного збору.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, оцінивши додану до матеріалів справи копію позовної заяви, встановив відсутність сплати позивачем реєстраційного збору при поданні позовної заяви з огляду на відсутність доказів такої сплати як додатку до позовної заяви та із врахуванням цих обставин зробив висновок про те, що така позовна заява не вважається поданою. Отже підстави для зупинення нарахування пені відсутні.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко