Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №818/3895/15

адміністративне провадження №К/9901/27688/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 (суддя Павлічек В.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 (судді Філатов Ю.М., Калиновський В.А., Бенедик А.П.)

у справі № 818/3895/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області), в якому просила суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати рішення від 01.09.2015 № 41/180015/2123705680/21-015.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що відповідно до роз'яснення з питань здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив, розміщеного на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно заклад ресторанного господарства або спеціалізований відділ підприємства, що має статус закладу ресторанного господарства, підприємства з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Доказів того, що продаж пива на розлив здійснювався саме суб'єктом господарювання - закладом громадського харчування позивачем не надано. Крім того, відповідачем було застосовано фінансову санкцію саме за факт продажу пива на розлив у невизначених для цього місцях, оскільки суб'єкт господарювання не має статусу закладу громадського харчування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2015 посадовими особами Сумської ОДПІ проведена фактична перевірка магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2015 року № 51/21/НОМЕР_1, за висновками якого встановлено продаж пива на розлив для споживання на місці у невстановлених для цього місцях чим порушено вимоги частини 1 та 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Перевіркою встановлено, що факт роздрібної торгівлі пива на розлив підтверджується фіскальними чеками, а саме, пива «Рогань» (фіскальні чеки №1041 від 17 липня 2015 року в кількості 0,5 л. за ціною 8 грн., №1042 від 17 липня 2015 року в кількості 0,5 л. за ціною 8 грн., №1048 від 18 липня 2015 року в кількості 0,5 л. за ціною 8 грн., №1305 від 5 серпня 2015 року в кількості 3 л. за ціною 45 грн., №1309 від 5 серпня 2015 року в кількості 5,5 л. за ціною 82,50 грн., №1311 від 5 серпня 2015 року в кількості 2,5 л. за ціною 37,50 грн., № 1386 від 13 серпня 2015 року в кількості 1 л. за ціною 15 грн.)

На підставі акта перевірки від 18 серпня 2015 року № 51/21/НОМЕР_1 рішенням Сумської ОДПІ від 1 вересня 2015 року № 41/180015/2123705680/21-015 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за продаж пива на розлив у невизначених для цього місцях торгівлі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон).

Так, статтею 1 Закону визначено, що місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів - у невизначених для цього місцях торгівлі.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Пунктами 2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

З огляду на зазначене, у разі відсутності у відповідного магазина статусу спеціалізованого підприємства у розумінні статті 15-3 Закону № 481-95-ВР та пунктів 2, 22 Правил, суб'єкт господарювання не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Проте, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що оскільки в акті про результати фактичної перевірки від 18 серпня 2015 року № 51/21/НОМЕР_1 не зазначено, як саме було встановлено факт продажу алкогольних напоїв (пива) на розлив для споживання на місці та не наведено доказів такого споживання, то в такому випадку відсутнє порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

При цьому, відповідач посилається, що ним застосовано до позивача штрафні санкції за факт продажу пива на розлив у невизначених для цього місцях. При цьому, згідно висновків акта перевірки відповідачем встановлено продаж пива на розлив для споживання на місці у невстановлених для цього місцях.

Колегія суддів зазначає, що статтею 15-3 Закону № 481-95-ВР встановлено різні склади правопорушень, серед яких, зокрема, продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі та продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці особами, які не мають права на такий продаж. Вказані порушення згідно положень статті 15-3 Закону № 481-95-ВР є різними порушеннями, хоч відповідальність за них і встановлена положеннями однієї статті та в однаковому розмірі. У висновках акта перевірки зазначено, що позивачем здійснено продаж пива на розлив для споживання на місці у невстановлених для цього місцях. Разом з тим, податковим органом не доведено факту вчинення позивачем вказаного виду порушення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 у справі № 818/3895/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко