Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №580/492/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 580/492/19

адміністративне провадження № К/9901/18348/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М., суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 (головуючий суддя Руденко А. В. ) та

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 (головуючий суддя Карпушова О. В., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б. )

у справі №580/492/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо обмеження граничним розміром виплати пенсії при здійсненні перерахунку з 01.03.2018;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005) з 01.03.2018 і провести належні виплати, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, без обмеження граничним розміром.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
29.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 24.02.2009 позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу, призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з листом відповідача №1437/М-10 від 11.01.2019, у зв'язку з підвищенням коефіцієнта підвищення заробітку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від
09.08.2005 №713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" відповідач перерахував пенсію позивача із середньої заробітної плати за 2017 рік і її розмір з 01.03.2018 склав 17 759 грн. 48 коп.

На підставі статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI відповідач обмежив розмір перерахованої пенсії позивача максимальним розміром, а саме: десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тобто 13730 грн.

01.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідач листом №1437/М-10 від 11.01.2018 повідомив позивача, що розмір його пенсії обчислено згідно із законодавством та документами пенсійної справи.

Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тобто 13730 грн у 2018 році. Тому, відсутні підстави для виплати пенсії у розмірі 17759 грн 48 коп.

Після здійсненого перерахунку з 01.03.2018 розмір пенсії позивача становить 17
759 грн. 48 коп., але з врахуванням обмеження пенсії відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" до виплати позивачу підлягає 13 730 грн., з 01.07.2018 - 14 350 грн., а з 01.12.2018 - 14 970 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що пенсія позивача повинна становити 13730 грн. з огляду на обмеження пенсії відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі-Закон №3668-VІ), що становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.03.2018.

Зазначив, що в силу абзацу 1 ~law12~ обмеження розміру пенсії, встановлені ~law13~, на позивача не розповсюджувались і пенсія виплачувалась у тому розмірі, у якому була призначена.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивач - ОСОБА_1, подав касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача, оскільки згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law14~ обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим ~law15~, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law16~.

Зазначає, що пенсію йому було призначено у 1991 році на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, зменшення відповідачем розміру належних позивачу пенсійних виплат з посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого не поширюються на позивача, є неприпустимим та протиправним.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, яка була чинною до 08.02.2020), виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-VI (далі-Закон №1058-VI) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до ~law20~ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

~law21~ встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (~law22~ для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі ~law23~ працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 1992 року №418.

У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Проте, відповідачем було обмежено нарахування та виплату призначеної йому пенсії з 1 березня 2018 року на рівні 13730,00 грн.

З цього приводу судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду висловлено правову позицію під час розгляду справи №580/234/19 та було встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію ~law24~.

За положеннями ~law25~, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру ", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України ", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення ", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ~law26~ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" ~law27~ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим ~law28~, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law29~.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law30~ і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law31~, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналізуючи норми абзаців 1,2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" ~law34~, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вказані норми ~law35~ стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений ~law36~ її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, на думку колегії суддів Верховного Суду, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності ~law37~. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Як було зазначено вище, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" ~law38~ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим ~law39~, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law40~.

При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" ~law41~ визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law42~ і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law43~, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law46~ норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності ~law47~, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law48~ тощо).

Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням ~law49~ щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law50~, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.

Таким чином, ~law51~ в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки на момент набрання чинності ~law52~ пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law53~.

Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law54~ дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law55~ та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме, статті 2 та пункт 2 абзацу 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law56~.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law57~ в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law58~, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law59~, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law60~, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ~law61~ обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law63~ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності ~law64~ та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу ~law65~.

Разом з тим, з часу набрання чинності ~law66~ він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ~law67~).

Норми ~law68~ кореспондуються з положеннями частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ~law70~, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений ~law71~, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ~law72~, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення ~law73~ та частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у нарахуванні (перерахунку) і виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19.

Під час розгляду справи №580/234/19, серед іншого, Палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відійшла від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В. М. Шарапа

Судді А. А. Єзеров

С. М. Чиркін