Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №727/4435/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа №727/4435/17

адміністративне провадження №К/9901/23540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці (суддя Слободян Г. М. ) від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Боровицький О. А., судді: Сапальова Т. В., Матохнюк Д. Б. ) від 16 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.

Чернівці з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ у Чернівецькій області), у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо відмови позивачу у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди;

- зобов'язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, з 27 вересня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 підлягає зарахуванню календарний період проходження строкової військової служби та навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.

Дзержинського та роботи в органах прокуратури (в тому числі стажу роботи на посаді судді 13 років 2 місяці), що в загальному розмірі складає 34 роки 22 дні, і дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями попередніх інстанцій, ГУ ПФУ у Чернівецькій області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги ГУ ПФУ у Чернівецькій області стверджує про безпідставне посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (далі - Постанова КМУ № 865) в частині зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової служби, оскільки вказана постанова втратила чинність 01 грудня 2010 року і тому не підлягає застосуванню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law16~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ~law17~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з відомостей трудової книжки ОСОБА_1, позивач:

- з 10 травня 1979 року по 23 квітня 1981 року - проходив строкову військову службу;

- з 01 вересня 1982 року по 01 липня 1986 року - навчався на денній формі юридичного інституту;

- з 04 серпня 1986 року по 02 жовтня 2002 року - працював в органах прокуратури на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора, прокурора, заступника прокурора;

- з 25 червня 2003 року по 26 вересня 2016 року працював суддею Глибоцького районного суду Чернівецької області, суддею Апеляційного суду Чернівецької області.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді.

На підставі наказу голови Апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів цього суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

27 березня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Чернівецькій області із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.

03 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання розрахунку розміру грошового утримання судді, яке йому виплачувалося з вересня 2016 року помісячно з зазначенням відсотку від грошового заробітку діючого судді.

16 січня 2017 року ОСОБА_1 було отримано відповідь за № 2/Б-11, згідно якої вбачається, що позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді.

26 березня 2017 року позивача звернувся до ГУ ПФУ у Чернівецькій області із заявою у якій просив, починаючи з 27 вересня 2016 року, провести перерахунок розміру призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% заробітку діючого судді, та виплатити різницю недоотриманої ним суми.

11 квітня 2016 року ГУ ПФУ у Чернівецькій області прийняло рішення № 191/Б-11 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, мотивуючи тим, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено на підставі чинного законодавства.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та робота на посаді прокурора підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, відповідачем невірно обчислено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, який з урахуванням стажу позивача має становити 90 %.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як убачається з матеріалів справи та вірно установлено судами попередніх інстанцій, вперше ОСОБА_1 обраний на посаду судді 25 червня 2003 року, 05 лютого 2009 року його обрано суддею безстроково, а 06 жовтня 2010 року - безстроково суддею Апеляційного суду Чернівецької області.

На час обрання позивача на посаду судді як вперше, так і безстроково, діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - ~law19~).

Згідно із ~law20~ передбачено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ~law21~ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах (..) прокурорів (..) за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із ч. 1 ст. 109 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law23~) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається ~law24~, має право подати заяву про відставку.

~law25~ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, п. 11 розд. XIII "Перехідні положення" ~law26~ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності ~law27~, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності ~law28~, ~law29~ та Постановою КМУ № 865. При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Згідно з п. 3.1 Постанови КМУ № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності ~law30~, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справа № П/9901/382/18, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17 та від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій, що невключення ГУ ПФУ у Чернівецькій області до стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та роботи на прокурорських посадах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін