Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2019 року у справі №348/1472/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №348/1472/17

адміністративне провадження №К/9901/22216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від
18.08.2017 (в складі головуючої судді Флоряк Д. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (в складі: головуючого судді - Яворського І. О., суддів: Кухтея Р. В., Носа С. П. ) у справі №348/1472/17 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

В липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просив:

- визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України івано-Франківської області (далі - Надвірнянське ОУПФУ) щодо неврахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнта та північної надбавки за періоди його роботи в районах Крайньої Півночі;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки, починаючи з 30.06.2013.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2017 року позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії за період з
30.06.2013 по 19.01.2017 залишено без розгляду.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Надвірнянського ОУПФУ щодо неврахування при розрахунку позивачу пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, яку він отримував у Закритому акціонерному товаристві "Промспецстрой" м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу.

Зобов'язано відповідача здійснити з 20.01.2017 перерахунок та виплату недоплачених ОСОБА_1 сум пенсії з врахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку він отримував у Закритому акціонерному товаристві "Промспецстрой" м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу з 17 вересня 2007 року по 31 серпня 2013 року на підставі довідок про заробітну плату № 27-Б, 28-Б, 29-Б, 30-Б від 01.09.2016 року, а також виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянського ОУПФУ на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі ~money0~

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що законами України не передбачено можливість включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту, а посилання судів на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення складових заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському ОУПФУ, де отримує пенсію за віком з 30.06.2013.

В періоди з 17.09.2007 по 30.06.2009, з 29.10.2009 по 09.11.2010, з 06.05.2011 по 30.03.2012 та з 19.03.2013 по 27.02.2014 позивач працював у Закритому акціонерному товаристві "Промспецстрой" м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації (Росія), який згідно Постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 №1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесений до районів Крайньої Півночі. На даному підприємстві позивач отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами та північною надбавкою.

Стаж роботи позивача на вищевказаному підприємстві підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці від 10.09.1969 з посиланням на дату та номер наказів про його прийняття на роботу та звільнення з роботи.

В червні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком і з 30.06.2013 він отримує пенсію за віком. Пенсія обчислена без врахування районних коефіцієнтів та північних надбавок.

16.06.2017 позивач звернувся до Надвірнянського ОУПФУ із заявою про зарахуваня до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, сум районного коефіцієнта та північної надбавки за період його роботи у зазначеному вище підприємстві згідно наданих довідок про заробітну плату та здійснити перерахунок з моменту призначення пенсії.

Відповідач листом від 27.06.2017 №242/2-15 повідомив позивача про відсутність підстав для вказаного перерахунку, посилаючись на те, що з 01.01.1992 у разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних районів, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія проводиться із виключенням сум районних коефіцієнтів та північних надбавок.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсійним органом не в повній мірі застосовано норми міжнародної угоди, оскільки відповідно до п. 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі Угода) обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Отже, в даній угоді немає жодних застережень та заборон включати надбавки до заробітної плати (районні коефіцієнти, північну надбавку). Також стаття 5 цієї ж Угоди зазначає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначені в положеннях Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV) та Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - ~law3~).

Згідно зі ~law4~ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності ~law5~, з яких згідно із ~law6~ були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності ~law7~, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ~law10~ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Частиною 3 ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі-Закон № 108/95-ВР) до структури оплати праці відносить "інші заохочувальні та компенсаційні виплати". До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому, визначення поняття "компенсаційні виплати" законодавство України не містить.

Проте, правильне встановлення дійсного змісту цього поняття є визначальним у цьому спорі, оскільки лише за наявності правових підстав віднести північну надбавку до компенсаційних витрат, відповідно, будуть і підстави включити цю надбавку до заробітку для обрахунку пенсії.

Під компенсаційними виплатами розуміють виплати понад заробітну плату з метою відшкодування працівникам понесених матеріальних витрат, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків.

Тобто, компенсаційними є лише ті витрати, що спрямовані на відшкодування саме понесених матеріальних витрат, здійснених у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

Поряд з цим, особливе призначення компенсацій, як правило, виключає періодичність їх виплат. Невизначеність у строках одержання компенсації пояснюється необхідністю виплатити їх на відшкодування вже понесених матеріальних витрат працівника або коштом майбутніх, також неминучих матеріальних витрат (ці строки залежать від юридичних фактів, за наявності яких у працівника виникає право на одержання компенсаційних коштів).

Отже, характерною рисою компенсації є мета та зміст її виплати - відшкодування працівникові здійснених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов'язків.

Вказане дає підстави для висновку, що північна надбавка за своєю правовою природою не може бути віднесена до компенсаційних витрат, оскільки вона не є відшкодуванням працівникові понесених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов'язків.

Натомість, північна надбавка виплачувалась регулярно, тобто їй притаманна періодичність, та у фіксованому розмірі незалежно від здійснення працівником матеріальних витрат. Тобто, її виплата не пов'язувалась з юридичним фактом понесення працівником матеріальних витрат

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що північна надбавка не наділена ознаками, характерними для компенсаційних витрат, а тому не може бути віднесена до цієї категорії.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 345/4049/16-а.

Крім того, Касаційний адміністративний суд вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом ст. 2 Закону № 108/95-ВР додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Поряд з цим, північна надбавка чинним законодавством України не передбачена, а тому не може вважатись додатковою заробітною платою.

З урахуванням зазначено убачається, що викладеними вище нормами законодавства не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. При цьому, факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №489/5283/16-а.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо невключення до заробітної плати позивача, з якої обчислюється пенсія, районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Необґрунтованими є посилання судів на норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко