Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №826/3864/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №826/3864/16

адміністративне провадження №К/9901/29153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 (головуючий суддя - Шулежко В.П.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі № 826/3864/16

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

в с т а н о в и в:

10 березня 2016 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» (далі - ТОВ «Бауштоффе») про надання дозволу на реалізацію майна ТОВ «Бауштоффе», яке перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна №11/26-50-23-01-10 від 27.02.2015 з метою погашення податкового боргу платника податків.

В обґрунтування своїх позовних вимог ДПІ зазначила, що у ТОВ «Бауштоффе» наявний податковий борг, який не може бути погашений за рахунок грошових коштів, оскільки кошти на рахунках відповідача в банках відсутні. При цьому ДПІ вказала, що нею було вжито всі необхідні заходи, які, однак, не призвели до погашення ТОВ «Бауштоффе» суми податкового боргу, у зв'язку з чим позивач просить надати дозвіл на погашення боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23.11.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, позов задовольнив: надав дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 3166966,59 грн. за рахунок майна ТОВ «Бауштоффе», яке перебуває в податковій заставі згідно з актом опису майна №11/26-50-23-01-10 від 27.02.2015.

Судові рішення мотивовані тим, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою і визнається податковим боргом платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку та не заперечується ТОВ «Бауштоффе». З метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу ДПІ зверталася до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача податкової заборгованості; однак інкасові доручення (розпорядження), направлені ДПІ до установ банку на підставі рішення суду, повернено без виконання через відсутність коштів на рахунках ТОВ «Бауштоффе». За наведених обставин суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (далі - РВ ФДМУ по Житомирській області) звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій у повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження майна на підставі акта опису №11/26-50-23-01-10 від 27.02.2015 було внесено в період дії зобов'язань ТОВ «Бауштоффе» перед державою за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, а погашення боргів відповідача за рахунок майна, що підлягає поверненню у власність держави є неприпустимим.

ДПІ надала відзив на касаційну скаргу РВ ФДМУ по Житомирській області, в якому просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Бауштоффе» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку.

Відповідно до довідки № 490/26-50-17-01-07 станом на 10.03.2016 за ТОВ «Бауштоффе» обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 3166966,59 грн., у тому числі податковий борг - 3166934,00 грн. та залишок несплаченої пені - 32,59 грн.

Враховуючи наявність узгодженого податкового боргу, з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості, ДПІ направлялись на податкову адресу відповідача податкова вимога від 18.07.2014 №6256-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.07.2014 №61/26-50-25-01-09.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, ДПІ звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Бауштоффе» податкового боргу. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2014 у справі № 826/14856/14 позов ДПІ задоволено та стягнуто з ТОВ «Бауштоффе» заборгованість у розмірі 3167164,00 грн.

На виконання зазначеної постанови суду, відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач надіслав у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу. Однак останні були повернені без виконання через відсутність коштів на рахунках ТОВ «Бауштоффе», що підтверджується відмітками посадових осіб банку на звороті інкасових доручень.

За таких обставин, з метою реалізації права, наданого пунктом 95.1 статті 95 ПК України, ДПІ звернулася до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу ТОВ «Бауштоффе» за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Згідно з положеннями підпунктів 95.1, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зі змісту наведених норм випливає, що умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги ( пункт 95.2 статті 95 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 18.07.2014 №6256-25.

Враховуючи те, що позивачем були вжиті заходи щодо погашення податкового боргу відповідача, проте позитивних результатів не дали, а інкасові доручення повернено без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках ТОВ «Бауштоффе», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Доводи скаржника щодо неприпустимості погашення боргів відповідача за рахунок майна, що підлягає поверненню у власність держави, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ЗАТ «Фактор», правонаступником якого з 27.09.2007 є ТОВ «Бауштоффе», був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в с. Гриньки Барановського району, вул. Пушкіна, 2а.

Відповідно до пункту 5.3 зазначеного договору покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію протягом 3 років з моменту підписання акта приймання-передачі.

У подальшому до договору купівлі-продажу було внесено зміни, а саме пункт 5.3 викладено в такій редакції: «Завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію в термін до 15.10.2015».

Згідно з пунктом 7.3 договору у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у державну власність за рішення господарського суду.

Водночас, відповідно до пункту 1.2 договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

При цьому, акт приймання передачі об'єкта незвершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в с. Гриньки Барановського району Житомирської області, вул.Пушкіна 2а, був підписаний 16.10.2006.

Таким чином, до відповідача, як правонаступника прав та обов'язків ЗАТ «Фактор» перейшло право власності на об'єкт незвершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в с. Гриньки Барановського району Житомирської області, вул.Пушкіна 2а, а право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на вказане майно, в свою чергу, припинилося. Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання договору купівлі-продажу від 11.10.2006, а саме відповідного рішення господарського суду, РВ ФДМУ по Житомирській області не надало.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова