Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа №240/2078/24

адміністративне провадження № К/990/23955/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (суддя: Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), та індексації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення.

Суд першої інстанції додатково наголосив, що зазначена додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про її тимчасовий характер.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20, суд першої інстанції вважав необґрунтованим, оскільки ця постанова стосуються інших обставин, - включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не було підстав для включення її до складу одноразової грошової допомоги при звільненні ,грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2023 рік, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки.

Водночас розглядаючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і виконує функцію підтримання купівельної спроможності рівня грошового забезпечення, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалася та виплачувалася грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, адвокат Дубок Сергій Миколайович, в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, він просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували, за відсутності висновку Верховного Суду, пункт 1 розділу XXIV, пункт 1 розділу XXIII, пункт 5 розділу XXIII та пункт 6 розділу XXXI Порядку №260, та дійшли помилкового висновку про неможливість включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошова допомога при звільненні та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

За доводами скаржника, зазначена додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, виплата мала постійний характер, а отже, за своєю природою є складовою грошового забезпечення, а тому має бути врахована під час розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що визначаються в розмірі грошового забезпечення, з урахуванням усіх його складових.

Він посилається на правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, де зазначено, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Скаржник також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20, предметом якої було питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Верховний Суд зазначив, що додаткова грошова винагорода на підставі Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, а отже не може вважатися одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20 констатував, що суд першої інстанції, визнавши дії відповідача неправомірними, дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №240/2078/24.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 09 квітня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2023 року №54 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 23 лютого 2023 року.

У 2022-2023 роках позивачу виплачувалася грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Під час звільнення позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.

У грудні 2023 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію, чи включено до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації, та у разі, якщо такі суми невключені, перерахувати та доплатити належні позивачу грошові суми.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 08 січня 2024 року №813/546 направила позивачу довідки №133/10720, №133/10723, №133/10724, №133/10721, №133/10722 про розмір нарахованих позивачу грошових виплат за 2022 та 2023 роки.

Позивач, уважаючи, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не включила до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-XII).

За абзацом 7 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок № 260, пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260).

Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 визначено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Пунктом 7 розділу XXIV Порядку №260 встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).

Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням відповідачем:

сум індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;

сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Частково задовольняючи заявлений позов, суди першої та апеляційної інстанцій вважали обґрунтованими вимоги позивача про включення до складу його місячного грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення.

Разом із тим суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення, оскільки її включення не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а також вона не має регулярного характеру. Отже, підстав для включення її до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення як грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, у відповідача не було, а відтак суди відмовили в цій частині позовних вимог.

У цьому касаційному провадженні судові рішення у цій справі оскаржується позивачем у частині відмовлених позовних вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 розділу XXIV, пункту 1 розділу XXIII, пункту 5 розділу XXIII та пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, зокрема у контексті включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.

Після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Так, відповідаючи на це питання Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 зазначив, що приписи частини першої, чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги у разі звільнення зі служби.

Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.

Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та пункті 7 розділу XXIV Порядку №260, яким регламентовано умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У підсумку, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків та уважає їх застосовними в межах цього спору.

За такого правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, а також допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.

Тотожна правова позиція щодо відсутності підстав для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 240/26235/23 та від 19 лютого 2025 року у справі №240/32053/23.

Посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20 не заслуговує на увагу, оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Натомість у справі № 240/2078/24, яка розглядається питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 на період дії воєнного стану. Тому обставини у справі № 620/2878/20, на яку посилається скаржник, та у справі №240/2078/24, яка розглядається, не є подібними.

Також не є подібними й обставини у справі № 260/3564/22, рішення у якій Верховний Суд ухвалив 06 квітня 2023 року, оскільки висновки у ній стосуються грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, механізм і умови виплати додаткової винагороди на період воєнного стану яким визначено відповідним порядком затвердженим наказом Державної служби охорони від 31 жовтня 2022 року № 396.

Зважаючи на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано констатували відсутність підстав для задоволення вимог позивача про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

З приводу питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в означеній частині вимог, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині необхідно скасувати, а позов в частині вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, задовольнити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пунктів 1, 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд касаційної інстанції суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, підлягають залишенню без змін.

В іншій частині позовних вимог, які були повністю задоволені судами попередніх інстанцій про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржені, тому в межах цього касаційного провадження Суд не перевіряє й не надає оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в указаній частині.

Судові витрати

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутність підтвердження понесення інших судових витрат у зв`язку з розглядом справи, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №240/2078/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

У іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №240/2078/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов