Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.04.2023 року у справі №520/5143/21
Постанова КАС ВП від 10.04.2023 року у справі №520/5143/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 520/5143/21

адміністративне провадження № К/990/1353/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (суддя: Волошина Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В , Чалий І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 102 від 16 лютого 2021 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" в частині звільнення зі служби в поліції начальника Зміївського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 за порушення вимог статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», частини 1 статті 8, пункту 1 частини 1 статті 18, пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу 6 пункту 7 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, та частини 1 статті 19 Конституції України, у частині не дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов`язків;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області за № 103о/с від 23 лютого 2021 року - по особовому складу "Про звільнення згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" підполковника поліції ОСОБА_1 , тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області із грошовим забезпеченням, яке позивач мав на час звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУНП в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» від 16 лютого 2021 року №102 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та наказом ГУНП в Харківській області від 23 лютого 2021 року № 103о/с позивача звільнено з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач зазначив, що вважає вищезазначені накази протиправними, оскільки єдиною підставою для винесення оспорюваних наказів стали матеріали службового розслідування, проведеного Дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області. Проте, позивач вважає, що зазначене службове розслідування проведено неповно та упереджено, а його висновки є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд виходив з того, що висновок про порушення позивачем службової дисципліни, яка виразилась у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, є обґрунтованим.

Матеріалами службового розслідування підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, у зв`язку з чим відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи тяжкість проступку, а наслідки проступку фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суди попередніх інстанцій вважали правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Водночас зауважили про те, що відсутність обвинувального вироку суду не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який встановлений в ході службового розслідування і за який відповідач у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність кримінального провадження чи обвинувального вироку суду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях позивача порушення службової дисципліни. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не враховував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 802/2004/17-а, від 30 червня 2020 року у справі № 817/1967/15, від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а, від 19 серпня 2020 року у справі № 804/8302/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а, від 23 січня 2020 року у справі № 520/8550/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17а.

Скаржник вказує, що в цих справах Верховний Суд вказав, що для висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях особи одних лише пояснень особи, яка надала неправомірну вигоду, і матеріалів кримінальних проваджень недостатньо.

Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена.

Відсутність у висновку службового розслідування самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення особою службової дисципліни виключає можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, якщо матеріали службового розслідування фактично складаються з матеріалів досудового розслідування.

Метою службового розслідування є з`ясування саме складу дисциплінарного проступку в діях особи, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження.

В межах дисциплінарного провадження повинні бути встановлені конкретні факти порушення особою службової дисципліни чи відомості щодо вчинення особою будь-яких інших дій, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок.

Також зазначив, що суди не повно дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для справи.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (суддя: Волошина Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2022 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

У зв`язку зі зміною структури територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Харківській області Зміївський ВП реорганізовано у відділ поліції № 2 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 05 січня 2021 року № 3 о/с на підполковника поліції ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області №103 о/с від 23 лютого 2021 року позивача, начальника Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Національній поліції України - у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Підставою для видання зазначеного наказу став наказ ГУНП в Харківській області № 102 від 16 лютого 2021 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно з вищезазначеним наказом службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу ГУНП з Харківській області від 21 січня 2021 року № 134 з урахуванням змін до складу дисциплінарної комісії, унесених наказом ГУНП в Харківській області від 12 лютого 2021 року № 300, установлені та підтверджені порушення службової дисципліни з боку начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

Своїми діями начальник Зміївського ВП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_1 , займаючи керівну посаду, порушив вимоги статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", у частині не реагування на виявлене правопорушення, а саме пропозицію неправомірної вигоди, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» у частині вчинення дій, що суперечать Конституції та законам України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, пункту 3 частин 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" у частині невжиття заходів щодо припинення виявленого правопорушення, підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» в частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ, підпункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, а також вимоги частини 1 статті 19 Конституції України у частині вчинення дій, що суперечать Конституції та законам України.

Наказом ГУНП в Харківській області № 232 о/с від 27 квітня 2021 року частково змінені пункти наказу ГУНП в Харківській області №103 о/с від 23 лютого 2021 року в частині звільнення згідно з Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 26 лютого 2021 року, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01 січня 2021 року по 26 лютого 2021 року у кількості 4 діб, зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 22 роки 06 міс. 20 дн., у календарному обчисленні - 22 роки 06 міс. 20 дн., у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 30 років 11 міс. 17 дн., час навчання - немає, з сумою відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився - 2758,08 грн.

За наказом ГУНП в Харківській області № 232 о/с від 27 квітня 2021 року позивач звільнений з 01 березня 2021 року, з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01 січня 2021 року до 01 березня 2021 року у кількості 8 діб, зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 22 роки 06 міс. 24 дні, у календарному обчисленні - 22 роки 06 міс. 24 дні, у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 00 рок. 11 міс. 17 дн., час навчання - немає. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння і експлуатації) яких не закінчився, складав 2627,79 грн.

Позивач, вважаючи вищевказані накази Головного управління Національної поліції в Харківській області від 16 лютого 2021 року №102 та від 23 лютого 2021 року №103о/с протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У відповідності до частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

На підставі п.1 Розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Положеннями статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з частиною 1, частиною 15 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом. На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.

Відповідно до частин 1, 11 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Згідно із приписами статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частин1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Судами попередніх інстанцій та висновком службового розслідування встановлено, що 21 січня 2021 року до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції, у якій повідомлялось про те, що цього ж дня приблизно о 18.30 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві (далі - ТУ ДБР), на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2021 року у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 27 грудня 2020 року № 62020170000001990 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, проведено обшук у службовому кабінеті начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , який розташований в адміністративній будівлі відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Донецька, буд. 26, м. Зміїв, Харківська область.

У зв`язку зі зміною структури територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Харківській області Зміївський ВП реорганізовано у відділ поліції № 2 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 05 січня 2021 року №3 о/с на підполковника поліції ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області до 05 березня 2021 року.

Відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_1 вимагав від фізичної особи-підприємця неправомірну вигоду за неперешкоджання останньому у зайнятті підприємницькою діяльністю з лісозаготівлі, переробки та продажу деревини у вигляді грошових коштів у розмірі 50 000 гривень.

Також згідно з інформацією, зазначеною в ухвалі суду, співробітниками Головного оперативного управління ДБР встановлено, що 09 січня 2021 року у період часу з 11.00 по 12.00 год. за вимогою підполковника поліції позивача, підприємець приїхав до відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Донецька, буд. 26, м. Зміїв, Харківська область, де у службовому кабінеті підполковника поліції передав останньому частину неправомірної вигоди у розмірі 20 000 гривень за неперешкоджання у зайнятті підприємницькою діяльністю. Відповідно до протоколу огляду, копіювання та вручення від 08 січня 2021 року позивачу були передані заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові купюри у кількості 40 шт. номіналом 500 гривень на загальну суму 20000 гривень, іншу частину неправомірної вигоди підполковник поліції наказав принести не пізніше 18-19 січня 2021 року.

За результатами обшуку у службовому кабінеті підполковника поліції вилучено грошові кошти у сумі 60 000 гривень, 2 мобільні телефони та особистий планшетний пристрій останнього. Позивача того ж дня затримано в порядку статті 208 КПК України та етаповано до ITT № 1 ГУНП в Полтавській області.

22 січня 2021 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе для невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища.

22 січня 2021 року інформацію про надзвичайну подію за участю позивача зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" ГУНП в Харківській області за № 68.

23 січня 2021 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваного позивача відсторонено від посади тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області строком на 2 місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 березня 2021 року.

Цього ж дня слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування. Одночасно позивачу визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 158 900 гривень. Внесено визначену суму застави, у зв`язку з чим 26 січня 2021 року останній був звільнений з-під варти.

Відповідно до повідомлення про підозру, вручену позивачу, досудовим розслідуванням встановлено, що позивач, тимчасово виконуючи обов`язки начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, 09 січня 2021 року приблизно об 11.48, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, отримав від підприємця неправомірну вигоду у розмірі 20000 гривень, за невчинення дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за не перешкоджання у зайнятті підприємницькою діяльністю ФОП, яка полягає у безперешкодному проїзді транспортних засобів, якими він здійснює перевезення деревини по території Зміївського району Харківської області, а також неініціювання проведення перевірок вказаного транспорту.

Опитаний під час службового розслідування підприємець у власному письмовому поясненні від 22 січня 2020 року повідомив, що протягом 2020 року він регулярно сплачував неправомірну вигоду начальникові Зміївського ВП ГУНП в Харківській області підполковнику поліції ОСОБА_1 .

Як далі зазначає у власному поясненні підприємець, приблизно у вересні 2020 року він особисто приїхав до підполковника поліції ОСОБА_1 за місцем мешкання останнього, щоб домовитися про відвантаження деревини. Для отримання відповідного дозволу підполковник поліції позивач попросив 90 000 гривень. Підприємець у свою чергу погодився надати вказану суму та наступного дня привіз 50 000 гривень, зазначені кошти передавав позивачу за місцем його мешкання. У подальшому підприємець вирішив звернутися до правоохоронних органів з приводу вимагання неправомірної вигоди підполковником поліції позивачем.

Опитати у ході службового розслідування підполковника поліції позивача не надалось можливим, оскільки останній від надання будь-яких пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України, акт про відмову від надання пояснень від 29 січня 2021 року № 871/119/12-2021 долучений до матеріалів службового розслідування, що було підтверджено позивачем у судовому засіданні.

Одночасно у ході службового розслідування встановлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками ТУ ДБР факту вимагання та отримання начальником Зміївського ЗП ГУНП в Харківській області неправомірної вигоди за неперешкоджання місцевому мешканцю у зайнятті підприємницькою діяльністю з лісозаготівлі, переробки та продажу деревини.

Таким чином, зазначена подія, що проявилася у вимаганні та отриманні позивачем неправомірної вигоди стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179.

Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про законність прийняття спірних наказів, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни.

Отже, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не пункт 10 цієї норми.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку наявністю факту вчиненого ним діяння, оскільки такий підтверджується висновком службового розслідування.

Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 815/2443/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а, від 26 січня 2021 року у справі № 2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, від 15 квітня 2021 року у справі №240/2677/20.

Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не враховував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 802/2004/17-а, від 30 червня 2020 року у справі № 817/1967/15, від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а, від 19 серпня 2020 року у справі № 804/8302/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а, від 23 січня 2020 року у справі № 520/8550/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17а.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у вказаних постановах, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 802/2004/17-а встановлено, що висновок службового розслідування містить лише інформацію, отриману ГУНП у Вінницькій області з приводу вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а матеріали службового розслідування фактично складаються з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року 817/1967/15 встановлено, що висновок службового розслідування згідно пункту 10 Інструкції №104 є юридичним оформленням результатів службового розслідування, в якому викладаються (фіксуються) встановлені під час його проведення відомості, а також пропозиції відповідної комісії щодо застосування до прокурора заходів дисциплінарного чи морального впливу. Оскільки висновок службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує для позивача права і обов`язки, то позовна вимога про визнання його протиправним і скасування не є належним способом захисту прав позивача.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а встановлено, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, які фактичні обставини були встановлені дисциплінарною комісією та які матеріали були зібрані та досліджені нею під час дисциплінарного провадження, та чи встановлено у підсумку, які конкретно протиправні або неетичні дії вчинив позивач. Не дослідили та не надали оцінку тому, чи становили описані у висновку службового розслідування дії позивача склад дисциплінарного проступку, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті ж самі дії поліцейського отримали в рамках кримінального провадження.

У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 804/8302/17 встановлено, при застосуванні дисциплінарного стягнення відповідачем всупереч статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 6 Інструкції № 230 не встановлено наявності вини позивача у скоєнні дисциплінарного порушення, мети та мотивів порушення, обставин, які впливають на ступінь і характер його відповідальності як ті, що її пом`якшують чи обтяжують, причин та умов, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених збитків.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а встановлено, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об`єктивна сторона відповідачем не встановлені. Відповідачем не вказано які саме вимоги Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України порушено позивачем.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 520/8550/18 встановлено, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру підполковнику поліції позивачу по кримінальному провадженню за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, вирок по якому на час розгляду справи не ухвалено.

У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17а Верховний Суд дійшов, що за умови встановлення ГУНП у Вінницькій області у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження.

Натомість у цій справі за результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом вимагання та отримання позивачем неправомірної вигоди від фізичної особи підприємця під час виконання ним своїх службових обов`язків на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу поліції.

При цьому Верховний Суд зазначає, що кримінальне провадження за законом не є дисциплінарним провадженням, це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії службового розслідування дисциплінарна комісія встановлює і кваліфікує наявності в діях поліцейського ознак складу дисциплінарного проступку, який має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена. У цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена висновком службового розслідування, яка не ототожнюється з наявністю в діях позивача кримінального проступку.

Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної конкретної зазначеної справи, Верховний Суд резюмує, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки фактичні обставини цієї справи на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що вчинений ним дисциплінарний проступок фактично відображає зміст обвинувачення, який за кримінальним та кримінально-процесуальним законом сторона обвинувачення має доводити в суді у межах кримінального процесу, а не на засіданні комісії, оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службової перевірки. Судами не встановлено обставин, які б вказували, що докази, покладені в основу оскаржуваного рішення, отримані комісією не законно і не можуть бути враховані нею під час прийняття спірного рішення.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Встановлені комісією в ході дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень у дисциплінарному провадженні та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

Верховний Суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов