Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.04.2019 року у справі №826/13621/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/13621/15

адміністративне провадження №К/9901/14928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №826/13621/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- зобов'язати відповідача включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі по тексту - ПАТ «ВіЕйБі Банк») за Договором банківського вкладу № 726307/2014 від 13 січня 2014 року, які розміщені в ПАТ «ВіЕйБі Банк»;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування грошових коштів в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Договором банківського вкладу № 726307/2014 від 13 січня 2014 року, які розміщені в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем протиправно не було вжито заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, чим позбавлено позивача можливості отримати гарантовану суму вкладу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Договором банківського вкладу № 726307/2014 від 13 січня 2014 року, які розміщені в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування грошових коштів в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Договором банківського вкладу № 726307/2014 від 13 січня 2014 року, які розміщені в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А.- задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року - скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 13 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу «Новорічний подарунок» № 726307/2014, за умовами якого вкладник розміщує у банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" у розмірі 93 950 грн.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 16 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ПАТ «ВіЕйБі Банк», що належить первісному кредитору, стає кредитором за договором банківського вкладу "Новорічний подарунок" №726307/2014 від 13 січня 2014 року.

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення усієї суми вкладу у розмірі 93 950 грн.

Повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги від 16 липня 2014 року банком отримано 16 липня 2014 року за вхідним № 1137.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.

17 квітня 2015 року позивач направив лист до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. з проханням подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, оскільки відповідачем не включено ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Разом з тим, за наслідками такого звернення відповідачем дії по включенню позивача до відповідного переліку вкладників вчинено не було, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було наведено законодавчо визначених підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. При цьому положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не забороняють відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку у період тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником за договором банківського вкладу від 13 січня 2014 року є саме ОСОБА_3, в той час, як позивач лише набув право вимоги від боржника, тобто став кредитором ПАТ "ВіЕйБі Банк", і його вимоги можуть бути задоволені у порядок та спосіб, визначений статтею 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Судом зазначено, що ОСОБА_3 була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000 грн., а кошти, що перевищують гарантовану суму у розмірі 887 700,92 грн. включені до акцептованого реєстру кредиторів банку. До акцептованої суми включені також кошти за депозитним договором №726307/2014 в розмірі 93950 грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу проведено у відповідності до положень статей 509, 512-514 ЦК України. Наголошено на тому, що договір відступлення права вимоги укладено 16 липня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в банку, та про його укладення належним чином у письмовій формі повідомлено банк. Вважає, що отримав усі права вкладника за договором банківського вкладу.

Інші учасники справи правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов'язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та вкладником ОСОБА_3 Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника в розумінні Закону №4452-VI та пов'язаного з цим статусом права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не був учасником зобов'язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов'язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки обставини, з якими Закон №4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (20 листопада 2014 року) ні позивачем, ні на його користь не укладався договір банківського вкладу, натомість, ОСОБА_4 внаслідок укладення договору відступлення права вимоги набув статусу кредитора ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Колегія суддів касаційного суду зауважує при цьому, що позивач не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №826/13621/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду