Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №817/376/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №817/376/17

провадження №К/9901/22863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н.А.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді: Жуковської Л.А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Шидловського В.Б. (головуючий), Мацького Є.М., Шевчук С.М.

І. Суть спору

1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» (далі - ТОВ «АРМ-ЕКО») звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просило:

1.1. визнати протиправною відмову Управління Держпраці у Рівненській області у видачі ТОВ «АРМ-ЕКО» дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: ліфти, ескалатори, траволатори, підйомники та скасувати рішення Управління Держпраці у Рівненській області від 21 лютого 2017 року № 11-06/608 «Про повторну відмову у видачі дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

1.2. зобов'язати Управління Держпраці у Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 15 лютого 2017 року на одержання дозволу, з урахуванням висновків суду зроблених під час розгляду справи.

2. В обґрунтування позову зазначає, що звертаючись до відповідача із заявою про видачу дозволу, позивачем надано всі належним чином оформлені документи, передбачені чинним законодавством. У зв'язку з чим, вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі дозволу на експлуатацію ліфтів, ескалаторів, траволаторів, підйомників, при цьому у рішенні відповідача не наведено підстави відмови у видачі дозволу, встановлені статтею 21 Закону України «Про охорону праці».

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ТОВ "АРМ-ЕКО" зареєстроване як юридична особа 21 червня 2004 року, код ЄДРПОУ 33001226, основний вид діяльності: виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну.

4. 24 січня 2017 року ТОВ "АРМ-ЕКО" подало до Управління Держпраці у Рівненській області заяву на одержання дозволу на виконання робіт по експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: ліфтів, ескалаторів, траволаторів, підйомників.

5. До заяви позивачем додано висновок експертизи від 20 січня 2017 року №02829777-03-0145.17, яким встановлено, що ТОВ "АРМ-ЕКО" додержується вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

6. Управління Держпраці у Рівненській області, за результатами розгляду вищевказаної заяви, прийняло рішення від 06 лютого 2017 року №11-06/396 "Про відмову у видачі дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки".

7. 15 лютого 2017 року ТОВ "АРМ-ЕКО" повторно подало до Управління Держпраці у Рівненській області заяву на одержання дозволу на виконання робіт по експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме ліфтів, ескалаторів, траволаторів, підйомників.

8. До заяви позивачем додано висновок експертизи від 20 січня 2017 року №02829777-03-0145.17, яким встановлено, що ТОВ "АРМ-ЕКО" додержується вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

9. Управління Держпраці у Рівненській області за результатами розгляду вищевказаної заяви прийняло рішення від 21 лютого 2017 року №11-06/608 "Про повторну відмову у видачі дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки". Як на підставу для відмови у наданні дозволу відповідач вказує про те, що у висновку експертизи від 20 січня 2017 року №02829777-03-0145.17 зазначено про відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфтів, ескалаторів, траволаторів, підйомників), що має намір експлуатувати ТОВ "АРМ-ЕКО", однак пунктом 9 Порядку №1107, передбачено, необхідність відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки безпосередньо під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Держпраці у Рівненській області від 21 лютого 2017 року №11-06/608 "Про повторну відмову у видачі дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки". Зобов'язано Управління Держпраці у Рівненській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" на одержання дозволу від 15 лютого 2017 року, зареєстровану 16 лютого 2017 року за вх. №660/11-06, з урахуванням встановлених у судовому рішенні обставин. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 3200,00 (три тисячі двісті) гривень.

11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ "АРМ-ЕКО" подано до Управління Держпраці у Рівненській області всі необхідні, для отримання дозволу, документи, які оформлені належним чином, висновок експертизи складений менш ніж за рік до дня подання заява та містить дані щодо дотримання ТОВ "АРМ-ЕКО" законодавства про охорону праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

12. У зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу, відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

IV. Касаційне оскарження

13. В обґрунтування касаційної скарги Управління Держпраці у Рівненській області зазначає, що позивачем подано документи, які не відповідають вимогам законодавства, а тому відмова у видачі позивачу дозволу є законною та обґрунтованою, у зв'язку з цим, вважає помилковими висновки судів щодо недотримання відповідачем норм діючого законодавства.

14. Крім того, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3200,00гривень, вважає цю суму подвійною ставкою судового збору. Також вказує на те, що відповідач в силу частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що виключає можливість стягнення з нього судового збору.

15. З посиланням на норми законодавства позивач вважає, що суд першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Законом України від 14.10.1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон № 2694-XII) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

22. Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва субєкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання.

23. Частиною четвертою статті 21 Закону № 2694-XII порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

24. Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011року № 1107 (далі - Порядок № 1107).

25. Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 1107 для одержання дозволу, який видає територіальний орган Держпраці, - роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до державного адміністратора заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру", до якої додається:

25.1. на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт;

25.2. на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства;

25.3. на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо відповідності таких машин, механізмів, устаткування вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

26. Згідно підпункту 1 пункту 3 Порядку № 1107 висновок експертизи - документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об'єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу.

27. Згідно частини 11 статті 21 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-XII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

27.1. неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;

27.2. подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;

27.3. встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги, з огляду на наступне.

30. Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 1107 для одержання дозволу, який видає територіальний орган Держпраці, - роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до державного адміністратора заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру", до якої додається:

30.1. на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт;

30.2. на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства;

30.3. на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо відповідності таких машин, механізмів, устаткування вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

31. Тобто, існують три види висновку експертизи, одна з яких надається суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання дозволу, в залежності від того, який вид дозволу суб'єкт господарювання має бажання отримати.

32. При цьому, кожен з висновків експертизи повинен підтверджувати додержання законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, в залежності від того, на який вид дозволу проводиться експертиза.

33. Так, для отримання дозволу на виконання робіт - висновок експертизи повинен підтверджувати додержання суб'єктом господарювання законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

34. Для отримання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експертизи повинен підтверджувати додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства.

35. Для отримання дозволу на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - висновок експерта повинен підтверджувати відповідність таких машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

36. Позивач звертаючи до відповідача із заявою, просив надати дозвіл на виконання робіт по експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: ліфти, ескалатори, траволатори, підйомники.

37. Разом із заявою, позивачем надано висновок експертизи від 20 січня 2017 року № 02829777-02-0145.17, яким підтверджено дотримання ТОВ «АРМ-ЕКО» вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а саме: ліфти, ескалатори, траволатори, підйомники.

38. Тобто, для отримання дозволу, позивачем подано, у відповідності з приписами підпункту 1 пункту 9 Порядку № 1107, заяву і відповідний висновок експертизи.

39. Стосовно доводів відповідача про те, що заява містить невідповідності, оскільки позивач мав намір отримати дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а в заяві про видачу дозволу просив надати дозвіл на виконання робіт по експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, Верховний Суд зазначає наступне.

40. Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 1107 для одержання дозволу, суб'єктом господарювання подається заява за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1176.

41. При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру" втратила чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 28.01.2015 N 42 та на час спірних правовідносин інша форма заяви не була затверджена, що визнається відповідачем.

42. За таких обставин, подана позивачем заява у вільній формі та висновок експертизи свідчать про намір позивача отримати саме дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а не виконання робіт, тому не може бути підставою для висновку про порушення позивачем встановлених вимог оформлення заяви і, як підставу, відмову у видачі відповідачем дозволу.

43. Доводи Управління Держпраці у Рівненській області стосовно того, що для отримання позивачем дозволу на експлуатацію об'єктів машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, необхідна більш розширена експертиза, яка серед іншого перевіряє об'єкти, машини та інше, не приймаються судом до уваги, оскільки Управління Держпраці у Рівненській області не посилається на норми чинного законодавства, якими передбачено іншу експертизу, ніж та, що була проведена позивачем, і якою підтверджено додержання позивачем законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства .

44. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем ТОВ «АРМ-ЕКО» дотримано вимоги законодавства та надано всі необхідні документи для отримання відповідного дозволу.

45. Враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального права та правильно вирішено спір по суті.

46. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, Верховний Суд зазначає наступне.

47. Так, на думку відповідача, він звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», що виключає можливість стягнення з нього на користь позивача судового збору.

48. Відповідно до пункту 20 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, яка діяла нас час виникнення спірних правовідносин) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

49. Тобто, законодавець звільнив вищенаведені органи, в тому числі і відповідача, лише від сплати судового збору за подачу позову до суду.

50. При цьому, приписами Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла нас час виникнення спірних правовідносин) законодавець не звільнив відповідача від обов'язку відшкодувати сплачений судовий збір іншою стороною, на користь якої ухвалено судове рішення.

51. Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла нас час виникнення спірних правовідносин) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

52. Тобто, у разі ухвалення рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судовий збір підлягає стягненню з відповідача (суб'єкта владних повноважень) незалежно від того, що відповідач при цьому звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду.

53. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

54. Разом з цим, Верховний Суд погоджується з твердженням відповідача в доводах касаційної скарги, що судом першої інстанції невірно визначено розмір судового збору, який належить до сплати відповідачем на користь позивача.

55. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у одному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

56. Згідно статті 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2017 року складає - 1600,00 грн.

57. Тобто, звертаючись з позовом до суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі -1600грн., і саме в цьому розмірі, підлягає відшкодуванню відповідачем сплачений позивачем судовий збір.

58. Позивач звертаючи з даним позовом до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі - 3200,00грн., і саме в цьому розмірі, суд першої інстанції присудив сплату судового збору відповідачем на користь позивача, тобто у розмірі більшому, ніж визначено законодавством.

59. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не надав в цій частині належної оцінки доводам апелянта та залишив в силі рішення суду першої інстанції без змін.

60. За таких обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору є необґрунтованими.

61. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

62. Статтею 351 КАС України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

63. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій прийняли по суті правильні рішення, але помилково застосували норми процесуального права в частині стягнення судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 817/376/17 змінити в частині питання стягнення судового збору, виклавши її в наступній редакції: «Стягнути з Управління Держпраці у Вінницькій області (330028 м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 ідентифікаційний код 39780243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» (35364 Рівненська область, Рівненський район, с. Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги, 1, ідентифікаційний код 33001226) судовий збір в сумі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області».

3. В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 817/376/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич