Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №815/1048/17

провадження №К/9901/23116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду прийняту 21 червня 2017 року у складі головуючого судді - Бутенка А.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду постановлену 5 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Косцової І.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.,

І. Обставини справи

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила:

1.1. Визнати протиправними дії Головного управління державної міграційної службі України в Одеській області щодо зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1;

1.2. Скасувати зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалась на те, що відповідачем безпідставно та всупереч вимог чинного законодавства знято її з реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою, чим порушено право користування житловим приміщенням.

3. Відповідачі позовні вимоги не визнали та проти позову заперечували.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами встановлено, що 04 листопада 2009 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

5. 26 січня 2017 року їй стало відомо, що 16 лютого 2016 року Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області її було знято з реєстрації за вказаною вище адресою на підставі поданої власником кватири відповідної заяви та правовстановлюючих документів.

6. Законність дій відповідача при знятті з реєстрації місця проживання позивача є предметом спору у даній справі.

7. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що зняття позивача з реєстраційного обліку за відповідною адресою проведено відповідачем за відсутності документів, що підтверджують припинення за позивачем права користування вказаним приміщенням, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

ІІІ. Провадження у суді касаційної інстанції

8. Не погоджуючись із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.

9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року.

10. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність останньої, просить залишити оскаржувані рішення без змін.

ІV. Оцінка Верховного Суду

11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про те, що скільки відповідно до штампу в паспорті позивачка зареєстрована за вищевказаною адресою з 04 листопада 2009 року, де постійно проживає, заяв щодо зняття з місця реєстрації не подавала, судові рішення про позбавлення її права власності на житлове приміщення, права користування житловим приміщенням, або про виселення відсутні, отже дії відповідача по зняттю позивачки з реєстрації є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах Закону.

13. При цьому суди виходили з того, що цю справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

14. Вирішуючи питання щодо можливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04 та 29465/04) зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

17. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з цим позовом й ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

18. Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

21. Вжитий у вказаній нормі процесуального закону термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

22. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

23. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

24. Водночас, у частині третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

26. Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

27. З наведеного вбачається, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

29. Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

30. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Позивачка оскаржує дії відповідача спрямовані на зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою, як таку що втратила право користування житловим приміщенням. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру № АДРЕСА_1, вимоги ж до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

31. Однак, суди першої й апеляційної інстанцій указаного не врахували та помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.

32. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у чинній редакції суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

39. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України в цій же редакції суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

39.1. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги

40. Таким чином, оскільки цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону щодо правил юрисдикції адміністративних судів, а провадження в адміністративній справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

41. Зважаючи на відсутність відповідної заяви, питання про поворот виконання судового рішення в порядку статті 380 КАС України не вирішується.

42. Під час касаційного розгляду враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16 травня 2018 року № 337/2535/2017 та від 12 грудня 2018 року № 826/8687/16.

Керуючись статтями 3, 12, 262, 263, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у справі № 815/1048/17 - скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі № 815/1048/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - закрити.

4. Роз'яснити ОСОБА_1, що справи у таких правовідносинах підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус