Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №140/1476/19
Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №140/1476/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2020 року

Київ

справа №140/1476/19

адміністративне провадження № К/9901/31732/19, №К/9901/32382/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/1476/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (головуючий суддя: Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Обрізко І.М., Хобор Р.Б.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивачі звернулися до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просили:

1.1. зобов`язати Державну фіскальну службу України чи її правонаступника не вносити інформацію про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

1.2. зобов`язати Державну фіскальну службу України чи її правонаступника зберегти за ними форму обліку платників податків за прізвищем, ім`ям та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації;

1.3. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників здійснювати в подальшому їх облік як платників податків за раніше встановленими формами обліку: без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації);

1.4. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників не вносити інформацію про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

1.5. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників видати на їх ім`я довідки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою;

1.6. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників під час отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 паспортів проставити у цьому документі відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

1.7. В обґрунтування позову зазначили, що через релігійні переконання не бажають, щоб їх облік та облік неповнолітніх дітей здійснювався із застосуванням цифрових ідентифікаторів та без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації), оскільки таке право передбачено Конституцією України, у зв`язку з чим зверталися до відповідачів із відповідними заявами, у задоволенні яких було неправомірно відмовлено.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порядок реалізації права на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника, а також порядок обліку фізичних осіб-платників податку визначений законодавством, однак позивачі просять здійснити їх облік у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі звернулися з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

3.1. В обґрунтування касаційних скарг вказують, що суди не дали правову оцінку відповідності застосованих до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України нормам Конституції України, рішенням Конституційного суду України, Цивільного кодексу України , Загальній декларації прав людини 1948 року, Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому порушили норми матеріального та процесуального права та дійшли до неправильного висновку по суті справи.

4. Відповідачами подано відзиви на касаційні скарги, за змістом яких останні висловили свою незгоду з їх вимогами та доводами, а також повідомили свою думку про правильність висновків судів попередніх інстанцій з проханням залишити ці судові рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення. Також пояснили, що позивачі не звертались з відповідними повідомленнями про відмову від прийняття реєстраційних номерів облікової картки платників податків.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. 14 січня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області із заявою надати довідку про те, що його неповнолітні діти з релігійних переконань відмовилися від реєстраційних номерів облікової картки платника податків та будуть здійснювати платежі за прізвищем, іменем, по батькові, датою народження та місцем проживання.

6. Листом від 18 січня 2019 року № 122/М/03-20-08-02-17 ГУ ДФС у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про те, що Податковим кодексом України передбачено два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта. Відтак, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків в іншому порядку, за формами, способами або видами.

7. Турійська ДПІ Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області листом від 26 березня 2019 року повідомила ОСОБА_2 про те, що пунктом 1 розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 передбачено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П. Таким чином, Податковим кодексом України вже передбачено можливість для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовилися від реєстраційного номера облікової картки, альтернативного обліку. Отже, діючим законодавством не передбачено можливості фізичних осіб - платників податків взагалі у будь-якій формі відмовитися від податкового обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

8. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що через свої релігійні переконання бажають щоб їх облік як платників податків здійснювався без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номера паспорта (за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації). З такими заявами вони звертались до податкових органів та отримали відмови у їх задоволенні.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

13. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

14. Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

15. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

16. Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

17. Відповідно до пункту 63.1. статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

18. Пунктом 63.2. статті 63 Податкового кодексу України установлено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

19. Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи -платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб -платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

20. За змістом пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

21. Пунктом 63.7. статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

22. Пунктами 70.1. - 70.2 статті 70 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

23. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

24. На підставі пункту 70.5 статті 70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов`язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред`явити документ, що посвідчує особу.

25. Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт.

26. Пунктом 1 розділу ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі - Положення № 822), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174, визначено, що облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

27. Пунктом 2 Розділу 2 Положення № 822 встановлено, що реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі проводиться в такому порядку: отримання та перевірка документів, які подаються фізичними особами до контролюючого органу для проведення реєстрації, обліку, внесення змін, щодо додержання повноти відомостей, зазначених в Обліковій картці, Повідомленні або Заяві про внесення змін.

28. Пунктом 1 розділу IV Положення № 822 визначено, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

29. На підставі пункту 2 розділу IV Положення № 822 до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

30. Згідно з пунктом 1 розділу VIII Положення № 822 фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред`являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

31. Відповідно до пункту 4 розділу VIII Положення № 822 для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

33. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору в цій справі є дії податкових органів щодо відмови ведення податкового обліку стосовно позивачів як осіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовляються від використання реєстраційного номера облікової картки платника податків, без зазначення серії та номера паспорта, а лише за прізвищем, ім`ям та по батькові.

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

36. З 01 січня 2011 року податковий облік платників податків здійснюється з а правилами, встановленими Податковим кодексом України.

37. Відповідно до приписів статей 63, 70 Податкового кодексу України, Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року №822, для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

38. Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що реалізація права на внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, відміток, про які йде мова вище, здійснюється в порядку та у спосіб, що визначені законом, дотримання яких є обов`язковою умовою внесення відповідної відмітки до паспорта.

39. При цьому, законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.

40. Норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.

41. Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає лише незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.

42. Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі «Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.

43. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (справа №803/1203/17), від 25 липня 2018 року (справа № 823/198/16), від 29 липня 2019 року (справа № 816/957/16), від 25 жовтня 2019 року (справа №806/2355/15), від 11 грудня 2019 року (справа № 440/1066/19).

44. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі з відповідними заявами у встановленому порядку до податкових органів не зверталися, відомості про зворотнє в матеріалах справи відсутні, а подали лише заяви про відмову від здійснення їх обліку за серією та номером паспорта, на які отримали відповіді про відсутність у податкових органів повноважень щодо обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами та видами, ніж передбачено чинним законодавством України.

45. Водночас, чинне законодавство України передбачає можливість вилучення вже існуючих облікових карток з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Права осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, захищені шляхом надання їм (їхнім представникам) звертатися до уповноважених органів із Повідомленням форми № 1П, на підставі якої формується окремий реєстр Державного реєстру про фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Однак, нормативно правові акти, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обліку таких осіб інакше ніж за серією та номером паспорта.

46. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що відмова відповідачів у здійсненні обліку позивачів як платників податків без зазначення серії та номера паспорту є правомірною, оскільки відповідає приписам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

47. Посилання скаржників на заповнення ними Повідомлення за формою № 1П відповідно до розділу VІІІ Положення № 779 зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

48. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволені позову.

49. При цьому Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх позивачів щодо того, що облік за серією і номером паспорта звужує зміст та обсяг існуючих у них прав і свобод, оскільки вони ще не досягли віку, з якого отримують паспорт громадянина України, оскільки для подання Повідомлення форми № 1П необхідно надати податковому органу або пред`явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. Тобто, відсутність у особи паспорта як документа, який посвідчує особу, не є підставою, що унеможливлює її облік як платника податку, оскільки Повідомлення форми № 1П може бути заповнене і за даними документа, на підставі якого оформлюється паспорт вперше, в тому числі і за даними свідоцтва про народження, оскільки таке свідоцтво є документом, що посвідчує особу до досягнення нею віку, з якого може бути виданий паспорт громадянина України.

50. Таким чином, викладені в касаційних скаргах доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися. Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

51. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

53. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова