ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/10445/21

провадження № К/990/22255/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення сум, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 08 лютого 2022 року у складі головуючого судді Іщука І. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.

І. Суть спору

1. В квітні 2021 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі також відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року в справі №640/1598/20;

1.2. cтягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі №640/1598/20 за період з 01 вересня 2020 року по 06 квітня 2021 року;

1.3. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі №640/1598/20 відмовлено.

3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на тривале невиконання відповідачем судового рішення про поновлення його на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначав, що відповідачем протиправно затримано негайне виконання рішення суду, у зв`язку з чим, на його думку, у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення у справі №640/1598/20, а саме за період з 01 вересня 2020 року по 06 квітня 2021 року.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі №640/1598/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

4.1. визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 11 грудня 2019 року №22 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;

4.2. визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2107ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

4.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року;

4.4. cтягнуто на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 249512,40 гривень.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді виконувати у добровільному порядку відповідач відмовився.

02 березня 2021 року виконавчий лист, виписаний на виконання зазначеного рішення, пред`явлений до примусового виконання.

Наказом Генерального прокурора від 07 квітня 2021 року №323ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року в цій справі, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково:

5.1. стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року №640/1598/20 за період з 01 вересня 2020 року по 06 квітня 2021 року в розмірі 221625,72 гривень;

5.2. стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції із посиланням на положення частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) наголошував на тому, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, а виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Суд першої інстанції виснував про наявність у позивача права на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 01 вересня 2020 року по 06 квітня 2021 року, оскільки вказаний період є часом затримки виконання судового рішення щодо його поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

6. Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився.

IV. Касаційне оскарження

7. Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 235 236 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку із статтями 21, 24 цього Кодексу та статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за наявності статусу адвоката, можливості здійснення адвокатської діяльності та невжиття ОСОБА_1 заходів до зупинення адвокатської діяльності у триденний строк з дня ознайомлення з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року. Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

8. Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

9. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

12. Відповідно до частин першої і сьомої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент вирішення справи про звільнення позивача) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

13. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

14. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

15. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

16. За змістом частини четвертої статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

17. Крім того, за приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

18. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

19. Положеннями статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, а також визначено випадки, за яких додержання письмової форми є обов`язковим.

20. Частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.

На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

VI. Позиція Верховного Суду

21. За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Так, спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли внаслідок невиконання негайно Офісом Генерального прокурора рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі №640/1598/20 та непоновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до цього рішення.

23. З аналізу вищевказаних положень КАС України та КЗпП України висновується, що звільнений без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі. Роботодавець зобов`язаний виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі добровільно і негайно шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

24. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, передбачено положеннями статті 236 КЗпП України.

25. Така відповідальність на роботодавця покладається незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 поновлений на посаді прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі №640/1598/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року.

27. Проте, відповідачем указане судове рішення виконано лише 07 квітня 2021 року (наказ Генерального прокурора від 07 квітня 2021 року №323ц, підстава: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №64675779 від 02 березня 2021 року у справі №640/1598/20).

28. Отже, відповідачем допущено затримку виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, що, в свою чергу, відповідно до приписів статті 236 КЗпП України тягне за собою обов`язок виплатити останньому середній заробіток за весь час затримки.

29. Верховним Судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно неможливості негайного виконання ним судового рішення про поновлення позивача на посаді через здійснення ним адвокатської діяльності, оскільки негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, зокрема, заняття нею адвокатською діяльністю. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

30. Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень відповідача про неподання позивачем заяви на підставі статей 21 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.

31. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

32. Крім того, за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

33. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

34. Із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

35. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

36. Втім, Офісом Генерального прокурора не наведено обґрунтованих доводів у підтвердження необхідності розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

37. Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

38. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

39 . Доводи касаційної скарги таких висновків та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі № 640/10445/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко