ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа №640/9158/19

адміністративне провадження № К/9901/21922/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року (суддя Пащенко К. С. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (судді: Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є., Черпіцька Л. Т. ) у справі за позовом ОСОБА_1, Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні відповідачів, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", про визнання протиправними бездіяльності та дій,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

27 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_1) та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач-2, АТ "Дніпропетровськгаз") звернулись до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, МЮ України) та Приватного виконавця округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича (далі - відповідач-2, приватний виконавець Сивокозов О. М. ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні відповідачів Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС " Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. від 23 квітня 2019 року №
23.04.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправною бездіяльність МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. від 16 травня 2019 року № 16.05.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. з відкриття виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization0~ та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization1~ та № 59116910.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що внаслідок бездіяльності МЮ України, яка виразилася у не розгляді скарги АТ "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця Сивокозова О. С., суб'єкту звернення спричинені збитки у вигляді примусово списаних грошових коштів, а також паралізована діяльність підприємства у зв'язку із арештом рахунків та майна боржника, що може призвести до виникнення аварійних ситуацій та спричиненні надзвичайних ситуації на території зони обслуговування Дніпропетровської області.

Також наголошують, що дії відповідача з відкриття виконавчих проваджень вчинені за відсутності у останнього повноважень на виконання відповідних виконавчих документів. Дії по винесенню постанов про накладення арешту на кошти боржника суперечать вимогам Конституції України, Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, Законів України "Про виконавче провадження", "Про оплату праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки перешкоджають сплаті заробітної плати працівникам та податків і зборів.

Зловживання Приватного виконавця округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича повноваженнями щодо реєстрації вхідної кореспонденції у день її надходження, зумовило прийняття ним постанов про розшук майна та про арешт такого. Окрім того, зазначають, що підстави для відкриття виконавчих проваджень були відсутні, оскільки на адресу виконавця направлено повідомлення про відсутність у Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заборгованості перед АТ "НАК Нафтогаз Україна" у зв'язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог. До того ж, винесення приватним виконавцем постанов про арешт коштів та майна боржника на загальну суму 397 294 251,00 грн за відсутності договору страхування цивільно-правової відповідальності на відповідну суму, є грубим порушенням норм законодавства про виконавче провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про визнання протиправними дій та скасування постанов. Провадження у справі у цій частині закрито.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що МЮ України вжило всіх заходів щодо належного розгляду скарг учасника виконавчого провадження АТ "Дніпропетровськгаз" у відповідності до ~law31~ та Порядку №3284/5, а тому підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності МЮ України відсутні.

Суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржувані рішення прийняті у межах виконавчих проваджень з виконання судових наказів, виданих на виконання рішень господарського суду, які в подальшому були об'єднані у зведене виконавче провадження. У матеріалах справи відсутні докази того, що вказане зведене виконавче провадження об'єднує виконавчі документи, видані на виконання судових рішень, ухвалених за правилами інших юрисдикцій, чи рішень інших органів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" про визнання протиправними дій приватного виконавця Сивокозова О. М. з відкриття виконавчих проваджень № ~organization2~,59112735, № 58907481, №59116910 та винесення постанов в рамках зазначених виконавчих проваджень не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. А тому позов в цій частині у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України підлягає закриттю.

Також суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частини 1 статті 239 КАС України роз'яснив позивачам, що спір у цій частині позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", у якій скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підстава касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року відповідає вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 грудня 2019 року по справі № 640/9158/19, від 04 вересня 2019 року по справі № 200/1507/19-а.

Позиція інших учасників справи

Від Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому МЮ України просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача 2, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Від приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача 2, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача 2, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Від позивача-2 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення на відзив Приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, в яких позивач-2 заперечує проти доводів приватного виконавця, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 листопада 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

24 квітня 2019 року до МЮ України надійшла скарга АТ "Дніпропетровськгаз" №23.04.2019-ВИХ-01 на дії приватного виконавця виконавчого органу Дніпропетровської області Сивокозова О. М.

У скарзі були викладені обставини щодо протиправності дій приватного виконавця стосовно здійснення виконавчого провадження № 58907481 із виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року у справі №904/1209/18, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року, яке набрало законної сили 25 березня 2019 року, та висловлювалось прохання про проведення перевірки фактів, вказаних у скарзі.

На підставі зазначеної скарги МЮ України провело позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Сивокозова О. М. та склало довідку від 23 травня 2019 року, за висновком якої в межах предмету скарги щодо здійснення приватним виконавцем Сивокозовим О. М. виконавчого провадження № 58907481 порушень законодавства не встановлено.

Листом від 22 травня 2019 року МЮ України повідомило АТ "Дніпропетровськгаз" про здійснення перевірки приватного виконавця Сивокозова О. М. та долучило до листа довідку за результатами такої перевірки.

17 травня 2019 року до МЮ України надійшла повторна скарга АТ "Дніпропетровськгаз" № 16.05.2019-ВИХ-01 на дії приватного виконавця Сивокозова О. М.

У скарзі були викладені обставини щодо протиправності дій останнього стосовно здійснення виконавчих проваджень № ~organization3~ та №59112735 із виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2016 року у справі №904/4470/16, виданих на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року, яка набрала законної сили 05 жовтня 2016 року, на загальну суму 361 960 036,34 грн та на суму 199 130,23 грн - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно та висловлювалось прохання про проведення перевірки фактів, вказаних у скарзі.

На підставі зазначеної скарги МЮ України провело позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Сивокозова О. М. та склало довідку від 01 липня 2019 року, у висновку якої зазначено, що в межах предмету скарги щодо здійснення приватним виконавцем виконавчого органу Дніпропетровської області Сивокозовим О. М. виконавчих проваджень № ~organization4~, №59112735 та № 58907481, які об'єднані у зведене виконавче провадження №59116910, встановлено порушення вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Листом від 01 липня 2019 року МЮ України повідомило АТ "Дніпропетровськгаз" про здійснення перевірки приватного виконавця Сивокозова О. М. та долучило до листа довідку за результатами такої перевірки.

Відсутність рішення за результатами розгляду скарги від 23 квітня 2019 року дало позивачам підстави уважати, що рішення за результатами розгляду іншої скарги також у визначені законодавством строки прийнято не буде або буде, але із значною затримкою, що не тільки не сприятиме поновленню істотно порушених прав позивача-2 і як наслідок прав позивача 1 в частині отримання дивідендів, але й потягне тяжкі наслідки у вигляді доведення фактично стратегічно важливого підприємства до банкрутства, втрати робочих місць майже 4,2 тис. осіб.

Наведене стало підставою для звернення до суду із вимого про визнання протиправною бездіяльності.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Водночас за змістом положень статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - ~law34~) Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.

Згідно з ~law35~ контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 частини третьої зазначеної правової норми визначено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

На виконання вимог ~law36~ МЮ України розроблено Порядок здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Мінюсту України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, зареєстрованим в Мінюсті України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647 (далі - Порядок № 3284/5), яким визначено механізм здійснення Міністерством юстиції перевірок діяльності працівників органів державної виконавчої служби (органів ДВС), приватних виконавців, у тому числі стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання вчинення державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Згідно з пунктом 26 Розділу ІІІ цього Порядку позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням державної виконавчої служби, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління державної виконавчої служби, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).

Відповідно до пункту 27 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.

Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.

Якщо під час позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виникла потреба в одержанні від приватного виконавця додаткової інформації або копій документів у межах предмета звернення, структурний підрозділ Міністерства (Управління державної виконавчої служби) може надіслати приватному виконавцю повторний письмовий запит. Запит має містити обґрунтування потреби одержання додаткової інформації та/або копій документів та строк, у який приватний виконавець має надати таку інформацію та/або документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Предметом розгляду цієї справи є правомірність дій Міністерства юстиції України, що полягають у проведенні невиїзних перевірок діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав АТ "Дніпропетровськгаз", викладених у скаргах від 23 квітня 2019 року та 16 травня 2019 року, та складання за їх результатами довідок від 23 травня 2019 року та 01 липня 2019 року, відповідно.

У касаційній скарзі АТ "ОГС Дніпропетровськгаз" стверджує, що дії Мін'юсту, які полягають у проведенні невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. є неправомірними.

Вважає протиправними дії відповідача-1 щодо проведення перевірки, у зв'язку з тим, що Мін'юст "формально підійшов до розгляду скарги АТ "Дніпропетровська", не дослідивши матеріали виконавчого провадження, а лише витребувавши у приватного виконавця письмові пояснення".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірок МЮ України витребувало від приватного виконавця Сивокозова О. М. пояснення та відомості у межах предметів звернень, а також використало відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256 автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у МЮ України був повний доступ до необхідних документів у спірних виконавчих провадженнях, тому посилання позивача-2 на те, що відповідачем формально та без аналізу всіх необхідних доказів розглянуто скаргу є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця має бути проведена не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що скарги надійшли до МЮ України 24 квітня та 17 травня 2019 року, довідки складені за результатами перевірки складені у визначений Порядком строк, який закінчувався 07 червня 2019 року та 01 липня 2019 року, відповідно.

Зі змісту вказаних довідок убачається про: підстави проведення перевірок; факти, викладені у скаргах, на підставі яких проводилися перевірки; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновки щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Зокрема зі змісту довідки від 23 травня 2019 року витікають висновки, зокрема, про відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження" діяльності приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 58907481, та накладення арешту на кошти та майно боржника - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз". Також Міністерством, серед іншого, вказано, що за наслідками здійсненої перевірки відомостей з Єдиного державного реєстру стосовно ПАТ "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920) встановлено відсутність відомостей про те, що у статутному капіталі цієї юридичної особи є частка держави, яка становить не менше 25 відсотків.

З мотивувальної частини довідки від 01 липня 2019 року убачаються, серед іншого, щодо правомірності діяльності приватного виконавця з: відкриття виконавчого провадження № ~organization6~ і № 59112735; накладення арешту на кошти та майно боржника; неврахування заяви боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11 травня 2019 року № 490007-Сл-7969-0519 на суму 382 457448,59 грн.

Окрім того у цій довідці МЮ України відзначено, що питання неможливості виконання виконавчих документів за якими боржником є ПАТ "Дніпропетровськгаз", як юридичної особи частка держави у статутному фонді якої перевищує 25% та про накладення приватним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, вже було предметом перевірки у виконавчому провадженні № 58907481 та повторюються у скарзі ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 16 травня 2019 року, а тому відповідні питання не можуть бути предметом проведення перевірки повторно.

Зауважені копії довідок направлено супровідними листами № 3025/14179-33-19/20.5.1 від 23 травня 2019 року та № 2565/17083-33-19/20.5.1 від 01 липня 2019 року Міністерства на адресу скаржника.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі заяви стягувача постановою приватного виконавця Сивокозова О. М. від 15 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58907481 з примусового виконання наказу № 904/1209/18, виданого 01 квітня 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму 3% річних в розмірі 18679583 грн 84 коп., інфляційну складову в розмірі 81075510 грн 99 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616700 грн.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Відповідно до змісту положень підпункту 7 пункту 3 розділу V Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року № 1657/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, відомості з Єдиного державного реєстру до яких надається безоплатний доступ містять, зокрема, відомості про частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру стосовно АТ "Дніпропетровськгаз" (ЄДРПОУ - 03340920) Міністерством юстиції України встановлено відсутність відомостей про те, що у статутному капіталі цієї юридичної особи є частка держави, яка становить не менше 25 відсотків.

Щодо відсутності на час відкриття виконавчого провадження № 58907481 заборгованості боржника перед стягувачем Верховний Суд зазначає, що виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виходячи зі змісту пред'явленого до виконання наказу №904/1209/18, виданого 01 квітня 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області, що відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 18 Закону, частини першої, п'ятої статті 26 Закону.

Позивач-2 зазначає, що 11 травня 2019 року АТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до АТ "НАК "Нафтогаз України" із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №490007-Сл-7969-0519, у якій заявило про повне припинення зобов'язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/4470/16.

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мало станом на 11 травня 2019 року заборгованість перед АТ "Дніпропетровськгаз" в розмірі 362 159 166,57

грн, відповідно до договору від 02 травня 2019 року №02-05/19 відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровськгаз", за яким АТ "Дніпропетровськгаз" набуло право вимоги боргу в сумі 382 457 448,59
грн, що виникло у АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ "Дніпропетровськгаз".

Крім того, 21 квітня 2019 року АТ "Дніпропетровськгаз" звернулось до АТ "НАК "Нафтогаз України" із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21 травня 2019 року №490007.2-Ск-8683-0519, у якій заявило про повне припинення зобов'язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі №904/1209/18 на загальну суму 100 371 794,83 грн (сто мільйонів триста сімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто чотири гривні 83 копійки) про що повідомило приватного виконавця 31 травня 2019 року заявою від 30 травня 2019 року №490007-Сл-9553-0519 про закінчення виконавчого провадження №5890748.

Однак, на підставі відповідних звернень приватним виконавцем Сивокозовим О. М. постанови про закінчення виконавчих проваджень №58907481, №59112735, №~organization8~ та №59116910 не виносились, хоча невизнання стягувачем проведеного АТ "Дніпропетровськгаз" заліку не позбавляє приватного виконавця обов'язку виконати статтю 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду у справах №904/4470/16 та №904/1209/18 фактично виконане, а судове рішення, яким би проведений залік було б визнано недійсним, відсутнє.

Верховний Суд вважає необґрунтованими вищезазначені доводи скаржника при цьому наголошує на тому, що позивачі при зверненні до Міністерства юстиції України зі скаргою не погоджувалися саме з діями приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, а у касаційній скарзі вказують на те, що на підставі заяв про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, приватний виконавець мав винести постанови про закінчення виконавчих проваджень.

При цьому, із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, боржник звернувся після відкриття виконавчого провадження № 58907481.

Враховуючи вищенаведене, вимоги частини другої статті 5 Закону, при відкритті приватним виконавцем Сивокозовим О. М. виконавчого провадження № 58907481 не порушені.

Указане підтверджується обставинами встановленими в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року у справі №904/1209/18 (набрала законної сили 29 травня 2019 року). Відповідно до яких Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не довело належними та допустимими доказами неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови від 19 квітня 2019 року про розшук майна боржника та постанови від 19 квітня 2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58907481.

У зв'язку із наведеним суд вказує, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо накладення арешту на кошти боржника, в межах виконавчого провадження № 58907481, Верховний Суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 58907481 винесено постанову про арешт коштів боржника від 15 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року та 19 квітня 2019 року.

Порядок накладення арешту на майно боржника визначено статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", частиною першою якої встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Разом з цим слід зазначити, що згідно з частиною 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому частиною 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Перевіркою встановлено, що 17 травня 2019 року до приватного виконавця надійшов лист ПАТ "Ощадбанк" від 24 квітня 2019 року № 46-07/3310/10872 БГ, яким повідомлено про наявність рахунків боржника та надано відомості про рух коштів на них, окрім, спеціального рахунку № 2604030002689, відкритого відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, перевіркою встановлено, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти та майно боржника не суперечать вимогам законодавства.

Щодо правомірності дій приватного виконавця стосовно зупинення вчинення виконавчих дій, колегія суддів зазначає таке.

Перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 22 квітня 2019 року до приватного виконавця надійшла заява представника ПАТ "Дніпропетровськгаз" Рудницької О. Ю. від 19 квітня 2019 року про зупинення вчинення виконавчих дій до якої додано копію ухвали Верховного Суду від 17 квітня 2019 року № 904/1209/18 відповідно до якої зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25 березня 2019 року та рішення Госпорадарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі №904/1209/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

23 квітня 2019 року приватним виконавцем винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 34 Закону.

Частиною другою статті 34 Закону встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Враховуючи викладене, строки прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій приватним виконавцем не порушені.

З огляду на вищевикладене, твердження касатора про ігнорування фактів викладених у їх скарзі, не відповідає дійсності, адже відповідачем-1 були здійсненні дії у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до довідок за результатами проведення позапланових невиїзних перевірок діяльності приватного виконавця Сивокозова О. М. судами встановлено, що МЮ України в повному обсязі дослідило поставлені в скаргах питання та надало мотиви та обґрунтування дій приватного виконавця у виконавчих провадженнях №~organization9~, №59112735 та №58907481, які об'єднані у зведене виконавче провадження №59116910.

Верховний Суд уважає вірними ствердження судів попередніх інстанцій про те, що позивачі фактично не погоджуються зі змістом довідок, складених за наслідками перевірок, та висновками, викладеними в них.

Також судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що результати перевірки можуть вплинути на права та обов'язки приватного виконавця після винесення на основі даних, зазначених в довідці та акті перевірки, розпорядження чи припису.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в довідці та акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі них, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень. Натомість, обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у довідці чи акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Проте, такі висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Тобто, довідка та акт є лише засобом документування дій контролюючого органу, а предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що МЮ України вжило всіх заходів щодо належного розгляду скарг учасника виконавчого провадження АТ "Дніпропетровськгаз" у відповідності до ~law50~ та Порядку №3284/5, а тому підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності МЮ України відсутні.

Посилання скаржника на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №200/1507/19-а, є безпідставним, оскільки у справі №200/1507/19-а Верховний Суд не сформував нового правового висновку, а лише направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У вказаній постанові констатовано, що суди першої та апеляційної інстанції не виконали обов'язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин справи. Таким чином, колегія суддів не встановила наявності певної правової позиції у даній справі щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. з відкриття виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization10~ та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization11~ та № 59116910, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Розглядаючи питання розмежування юрисдикцій при оскарженні дій виконавця, Велика Палата Верховного Суду сформувала такі правові позиції:

- оскільки законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі №808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) та ін.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18) та від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 1470апп18).

Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 зазначає, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку ~law51~, якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

Вказаний висновок підтверджується також правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 29 листопада 2019 року в справі №640/9158/19.

У справі №640/9158/19 ОСОБА_1 та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС " Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. від 23 квітня 2019 року №
23.04.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправною бездіяльність МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. від 16 травня 2019 року № 16.05.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. з відкриття виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization12~ та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization13~ та № 59116910.

Ухвалою від 15 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасники справи оскаржують судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою від 29 листопада 2019 року в справі №640/9158/19 Велика Палата Верховного Суду справу № 640/9158/19 за позовом ОСОБА_1, Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича про визнання протиправними бездіяльності та дій - повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

У вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконавчі провадження у цій справі відкриті на виконання наказів господарського суду, стягувачем у цих виконавчих провадженнях є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вже викладала правову позицію з питань юрисдикції спорів щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, в тому числі, і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

Так, у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц Велика Палата Верховного Суду Палата Верховного Суду розглянула питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про те, що вказані справи мають розглядатися в порядку того судочинства, у якому постановлено судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, і це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій установлено, оскаржувані рішення прийняті у межах виконавчих проваджень з виконання судових наказів, виданих на виконання рішень господарського суду, які в подальшому були об'єднані у зведене виконавче провадження. У матеріалах справи відсутні докази того, що вказане зведене виконавче провадження об'єднує виконавчі документи, видані на виконання судових рішень, ухвалених за правилами інших юрисдикцій, чи рішень інших органів.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що цей спір у частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. з відкриття виконавчого провадження № 58907481, № 59112735, № ~organization14~ та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization15~ та № 59116910, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є рішення та дії приватного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства, а позивач-2 є стороною у межах такого виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Колегія суддів вказує на те, що суд першої інстанцій допустив помилку розглянувши позовні вимоги в частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. з відкриття виконавчого провадження № 58907481, № 59112735, № ~organization16~ та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № ~organization17~ та № 59116910, в порядку адміністративного судочинства.

Однак, судом апеляційної інстанції вказану помилку виправлено та прийнято судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов