ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №758/2976/18

адміністративне провадження №К/9901/23581/19 №К/9901/23588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Енергетичної митниці ДФС на ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (головуючий суддя: Карпушова О. В., судді: Губська Л. В., Степанюк А. Г. ) про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргами Енергетичної митниці ДФС на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі №758/2976/18 за позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС (надалі також - Митниця) про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0012/90300/18 від 27 лютого 2018 року, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів та закрито справу про порушення митних правил № 0012/90300/18 у зв'язку з відсутністю у діях Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського Ігоря Олександровича у справі про порушення митних правил від 27.02.18 № 0012/90300/18, відповідно до якої голову правління ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України. Закрито справу про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями суду першої інстанції, Митницею були подані апеляційні скарги, які, згідно з оскаржуваними ухвалами апеляційного суду, були подані через суд першої інстанції 12 квітня 2019 року.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року апеляційні скарги повернуті заявникові з тих підстав, що до матеріалів апеляційної скарги додано довіреність, підписану в. о. начальника Енергетичної митниці ДФС ОСОБА_4, однак жодних визначених законом документів щодо підтвердження повноважень в. о. начальника Енергетичної митниці ДФС ОСОБА_4 на підписання довіреності суду не надано. Таким чином, додана до апеляційної скарги довіреність не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_3 на підписання апеляційної скарги, а отже в розумінні статей 55 59 КАС, останній є неналежним представником у даній справі.

27 червня 2019 року відповідач повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року.

Подані апеляційні скарги залишені без руху ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року (на додаткове рішення) та від 8 липня 2019 року (на рішення по суті позовних вимог).

Підставою для залишення апеляційних скарг без руху стало те, що скарги подані після закінчення строку на апеляційне оскарження, який становить десять днів з моменту проголошення судового рішення, і підстави, вказані Митницею у заявах про поновлення такого строку визнані неповажними, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апелянтом вперше апеляційну скаргу на рішення по суті позовних вимог подано 12 квітня 2019 року, в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Підставою пропуску строку Енергетичною митницею ДФС на апеляційне оскарження стало подання вперше апеляційної скарги неуповноваженою особою.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення вперше подано 27 травня 2019 року тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, а повторно - 27 червня 2019 року.

Підставою пропуску строку Енергетичною митницею ДФС на апеляційне оскарження стало подання вперше апеляційної скарги неуповноваженою особою.

Вирішуючи питання про поважність таких причин пропуску строку, апеляційний суд виходив з того, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. При цьому, за практикою Верховного Суду, якщо довіреність видається не безпосередньо керівником державного органу, а іншою особою, необхідним є додання до скарги документів на підтвердження повноважень особи на підписання довіреності. Отже, недодання відповідачем до поданої вперше апеляційної скарги документів на підтвердження наявності у виконуючого обов'язки начальника Енергетичної митниці повноважень на підписання довіреності свідчить про незнання або свідоме ігнорування (неврахування) відповідачем правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права та неналежне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних обов'язків, що не може бути визнано поважними причинами пропуску строку.

У зв'язку з наведеним суд запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання ухвал про залишення апеляційних скарг без руху надати заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав для його поновлення.

У межах строку, встановленого для усунення недоліків на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Енергетичної митниці ДФС надійшли заяви про поновлення строку для подання апеляційних скарг, які обґрунтовані наявністю поважних причин пропуску строку, а саме тим, що первісні апеляційні скарги подані в межах десятиденного терміну, проте ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, які отримані відповідачем 18 червня 2019 року, вони були повернуті заявникові.

Відмовляючи у відкритті провадження за поданими апеляційними скаргами на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 12 лютого 2019 року у справі №199/1594/18 (2-а/199/69/18), виходив з того, що частина 4 статті 286 КАС України встановлює десятиденний строк подання апеляційної скарги з дня проголошення рішення, прийнятого в порядку статті 286 КАС України. Тобто норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня отримання, а поновлення строку на апеляційне оскарження для термінових справ нормами КАС України не передбачений.

Також суд зазначив, що не отримання у день проголошення заявником копії рішення суду першої інстанції, про яке він був обізнаний, є суб'єктивною обставиною, що унеможливлює визнання її поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Водночас, попереднє подання заявником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яку було повернуто з огляду на недотримання заявником вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, не свідчить про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки при належному добросовісному відношенні відповідач не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу оформлену відповідно до норм КАС України в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду апеляційної інстанцій, Енергетична митниця ДФС оскаржила їх в касаційному порядку. У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що повернення вперше поданих апеляційних скарг з підстав ненадання доказів на підтвердження повноважень виконуючого обов'язки начальника Митниці на підписання довіреності було безпідставним, оскільки такі відомості є в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після отримання ухвал про повернення вперше поданих апеляційних скарг, Енергетична митниця ДФС невідкладно вдруге звернулася до апеляційного суду з апеляційними скаргами, до яких були додані обґрунтовані клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідні документи, що підтверджують повноваження підписанта. На думку скаржника, причини, що зумовили пропуск строку є об'єктивними та не залежали від волі Митниці, а тому суд, відмовивши у поновленні строку і, як наслідок, у відкритті апеляційного провадження створив передумови для безпідставного обмеження права відповідача на апеляційне оскарження.

Від позивача надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких ОСОБА_1, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку, а також неможливість їх поновлення у справах такої категорії, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Енергетичної митниці ДФС на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року, колегія суддів виходить з такого.

Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ визначені главою 11 КАС України.

Статтями 268-272 наведеної глави Кодексу встановлені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ; особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ; особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ; особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ; особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Саме стаття 270 КАС України визначає особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ. Так, цією нормою імперативно встановлено, що на обчислення строків, встановлених стаття 270 КАС України, не поширюються правила стаття 270 КАС України. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

За правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтею 271 КАС України, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Отже, Кодексом визначено вичерпний перелік адміністративних справ, у яких встановлені строки подання позовних заяв і апеляційних скарг не можуть бути поновлені. Такими категоріями справ є ті, що визначені статтею 271 КАС України.

Натомість, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що поновлення строку на апеляційне оскарження у цій категорії адміністративних справ не передбачений, є помилковим.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно, у справах, визначених цією статтею, суд проголошує повне судове рішення, а його копія невідкладно видається учасникам справи або надсилається їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Згідно з частинами 4 і 5 статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 293 КАС України.

Статтею 295 КАС України визначено строки на апеляційне оскарження судового рішення. Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Статтею 295 КАС України.

За приписами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що положення частини 4 статті 286 КАС України встановлюють спеціальний у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року було прийнято за участю представника позивача та представників відповідача. Повне судове рішення було проголошено у судовому засіданні, а його копію одразу вручено представникам сторін, про що свідчить розписка про отримання (т. 4, а. с. 39).

Вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Енергетичною митницею ДФС було подано 12 квітня 2019 року, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня проголошення судового рішення, проте, у зв'язку з недотриманням скаржником вимог щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання належних доказів на підтвердження повноважень підписанта скарги, таку було повернуто.

Отже, підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги стали її технічні недоліки в оформленні, усунення яких можливе у нетривалий час, оскільки стосуються дій, виконання яких залежить виключно від підписанта скарги.

Передбачення нормами КАС України випадків, коли апеляційна скарга не приймається до розгляду і одразу повертається заявникові (наприклад, відсутність підпису або підписання скарги особою, яка не має права її підписувати), на думку колегії суддів, має на меті саме надання можливості невідкладно привести цю скаргу у відповідність з нормами КАС і подати її повторно в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС).

Скаржник зазначає, що копію ухвали від 12 червня 2019 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги на рішення по суті позовних вимог було отримано 18 червня 2019 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції відповідача на супровідному листі апеляційного суду (т. 5 а. с. 83).

Повторно апеляційну скаргу, оформлену належним чином, подано 27 червня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, проте у короткий термін (до десяти днів) від дня отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Заявником порушувалося питання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску. Проте, такі визнані судом неповажними, що стало підставою для залишення апеляційних скарг без руху в порядку частини 3 статті 298 КАС України (т. 5 а. с. 187-189).

При цьому, залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції визнав, що причиною пропуску строку стало подання Енергетичною митницею ДФС вперше апеляційної скарги неналежним чином оформленою.

На виконання зазначеної ухвали суду, Енергетичною митницею ДФС 17 липня 2019 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій, посилаючись на поважність причин пропуску строку та обставини, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення та пов'язані з об'єктивними причинами, а саме: вчасна подача первинної апеляційної скарги та найкоротші строки без зволікань при повторному зверненні, просив такий строк поновити.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що ухвала про повернення первісної апеляційної скарги не була оскаржена відповідачем, а попереднє подання заявником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яку було повернуто з огляду на недотримання заявником вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, не свідчить про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, поновлення строку на апеляційне оскарження для термінових справ нормами КАС України не передбачений.

Проте, не оскарження відповідачем ухвали про повернення не має правового значення при вирішенні питання про поновлення строку, оскільки оцінці підлягали причини пропуску цього строку, і в цьому випадку, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу з метою приведення її у відповідність до вимог КАС, тим самим маючи на меті надати відповідачеві доступ до правосуддя, надалі діяв непослідовно, відмовляючи у доступі до суду після оперативного виправлення відповідачем недоліків.

З урахуванням вказаних висновків та обставин повернення вперше поданої відповідачем апеляційної скарги (технічні недоліки), яка повторно була подана ним у найкоротший термін, дають підстави вважати, що строк був пропущений з поважних причин, що свідчить про можливість його поновлення.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Енергетичної митниці ДФС на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим КАС України передбачено, якщо це питання не було вирішено суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному КАС України.

Отже, за нормами КАС України додаткове рішення у справі є невід'ємною частиною рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті позовних вимог.

Додаткове рішення у цій справі ухвалене 26 квітня 2019 року, у судовому засіданні було проголошено лише його вступну та резолютивну частину та повідомлено, що повний текст буде оголошено 7 травня 2019 року (т. 4 а. с. 172).

Згідно з протоколом від 7 травня 2019 року на оголошення судового рішення сторони не з'явилися (т. 4 а. с. 174).

Копію повного додаткового рішення представником позивача отримано 16 травня 2019 року, а представником відповідача - 20 травня 2019 року (т. 4 а. с. 179).

Отже, у цьому випадку мало місце порушення судом першої інстанції правил статті 271 КАС України щодо проголошення повного судового рішення і невідкладної видачі його копії учасникам справи, що об'єктивно унеможливило реалізацію сторонами справи права на подання апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною 2 статті 271 КАС. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

Як вже зазначалося, положення частини 4 статті 286 КАС України встановлюють спеціальний у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини 3 статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

При цьому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії мають оцінюватися на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною 4 статті 286 КАС України особливостей.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини 3 статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Така правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року (справа № 214/2338/18), від 9 липня 2019 року (справа №210/1277/18), від 26 вересня 2019 року (справа №209/3712/18).

Вперше апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції Енергетичною митницею ДФС було подано 24 травня 2019 року, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня отримання копії повного тексту, проте, у зв'язку з недотриманням скаржником вимог щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання належних доказів на підтвердження повноважень підписанта скарги, таку було повернуто.

Скаржник зазначає, що копію ухвали від 12 червня 2019 року про повернення вперше поданих апеляційних скарг було отримано 18 червня 2019 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції відповідача на супровідному листі апеляційного суду (т. 5 а. с. 146).

Повторно апеляційну скаргу, оформлену належним чином, подано 27 червня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, проте у короткий термін (до десяти днів) від дня отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Заявником порушувалося питання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску. Проте, такі визнані судом неповажними, що стало підставою для залишення апеляційних скарг без руху в порядку частини 3 статті 298 КАС України (т. 5 а. с. 182-184).

При цьому, залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційною інстанції визнав, що причиною пропуску строку стало подання Енергетичною митницею ДФС вперше апеляційної скарги неналежним чином оформленою.

На виконання зазначеної ухвали суду, Енергетичною митницею ДФС 17 липня 2019 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких, посилаючись на поважність причин пропуску строку та обставини, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення та пов'язані з об'єктивними причинами, а саме: вчасна подача первинної апеляційної скарги та найкоротші строки без зволікань при повторному зверненні, просив такий строк поновити.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою є аналогічними тим, яким вже колегія суддів надала правову оцінку, відповідно, такі не можуть бути визнані обґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що апеляційним судом при постановленні оскаржених ухвал враховувалися висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 12 лютого 2019 року (справа №199/1594/18).

Проте висновків, що поновлення строку на апеляційне оскарження для термінових справ нормами КАС України не передбачений, зазначена ухвала Верховного Суду не містить. У цій ухвалі Верховним Судом зазначено, що для термінових справ нормами КАС України не передбачений відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою судового рішення.

Такий висновок враховується і у цій справі. Проте, не можна не враховувати право учасника справи на поновлення такого строку як в порядку частини 2 статті 295 КАС України (подання апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії повного рішення суду, у разі якщо учасник справи не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення суду або якщо суд першої інстанції в порушення статті 271 КАС України оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення суду) так і в порядку частини 3 статті 295 КАС України (з інших поважних причин).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Також відповідно до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргами відповідача з тих підстав, що норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня отримання, і поновлення строку на апеляційне оскарження для термінових справ нормами КАС України не передбачений, суд, фактично, надав перевагу іншому учаснику процесу - позивачу, якому ухвалою суду від 12 червня 2019 року суд поновив строк на апеляційне оскарження додаткового рішення з тих підстав, що оскаржуване рішення отримано позивачем лише 16 травня 2019 року (т. 5 а. с. 46).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвали суду від 22 липня 2019 року підлягають скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Енергетичної митниці ДФС задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Енергетичної митниці ДФС на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року у справі №758/2976/18 скасувати.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Енергетичної митниці ДФС на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі №758/2976/18 скасувати.

Справу №758/2976/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду