ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 жовтня 2018 року

справа №826/24835/15

адміністративне провадження №К/9901/10097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року (суддя Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (судді БезименнаН.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/24835/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Енергетичної митниці ДФС про скасування рішення та повернення коштів,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним і скасувати з мотивів безпідставності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 903060000/2015/000032/1 від 06 серпня 2015 року та повернути на рахунок позивача надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 90 927, 07 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору. Внаслідок невизнання митним органом заявленої митної вартості позивач скористався правом випуску імпортованих товарів під гарантійні зобов'язання. Внаслідок чого, на його думку, виникла надмірна сплата митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №903060000/2015/000032/1 від 06 серпня 2015 року, в решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

В частині решти позовних вимог суди виходили з їх безпідставності з огляду на не вчинення позивачем передбачених законодавством обов'язкових дій, які передують здійсненню відповідачем своєї компетенції в частині повернення надміру сплачених коштів.

У вересні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 22 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Гончар Л.Я.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №826/24835/15 з суду першої інстанції.

26 січня 2018 року справу №826/24835/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 53, 54, 55, 57-60 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить оскаржені судові рішення залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (нафтопродукти: дизельне паливо), придбаний у компанії Wellmann Trade Limited (Великобританія) на умовах контракту № 15-07/15 від 15 липня 2015 року, додаткової угоди №2 до контракту (щодо визначення попередньої ціни на рівні 570 долларів\тонна та формули розрахунку остаточної ціни) та інвойсу №01082015-2 від 01 серпня 2015 року (на суму 537, 41 доларів США/тонна).

5 серпня 2015 року з метою митного оформлення товару декларант позивача подав митну декларацію №903060000/2015/000874, в якій митну вартість товару визначив за основним методом.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів у підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Митний орган додатково витребував договори з третіми особами, що пов'язані з договором спірної поставки, рахунки на користь таких третіх осіб та експертні висновки про якісні і вартісні характеристики імпортованого товару - з метою підтвердження цінової складової заявленої декларантом митної вартості.

Через неможливість надання додаткових документів на час митного оформлення рішенням від 6 серпня 2015 року відповідач скоригував за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) заявлену митну вартості товару у бік збільшення на основі наявної в його базах даних інформації та прийняв відповідну картку відмови в митному оформленні.

Підставами для прийняття спірного рішення стало те, що, на думку митного органу, долучені до митної декларації документи не підтверджують цінову складову митної вартості імпортованого товару, зокрема наявні розбіжності між ціною, яка зазначена в експортній декларації країни відправника та в інвойсі. У спірному рішенні зазначено, що договори з третіми особами, що пов'язані з договором спірної поставки, рахунки на користь таких третіх осіб та експертні висновки про якісні і вартісні характеристики імпортованого товару зможуть усунути виявлені розбіжності. Конкретизації того, яким саме чином затребувані додатково документи зможуть підтвердити скориговану митну вартість, у спірному рішенні не наведено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, оцінено обставини, які слугували підставами спірного рішення (в частині сумнівності ціноутворення судами проаналізовано визначену контрактом формулу визначення остаточної ціни) і повністю спростовано їх (в тому числі визнані безпідставними доводи про відсутність платіжних документів - з огляду на відсутність проплат станом на час митного оформлення). Оскільки дійсні розбіжності в поданих до митного оформлення документах відсутні, а дані про ціну товару є достатніми для її встановлення, суди дійшли висновку про протиправність спірного рішення та карти відмови у митному оформленні.

Крім того, судами оцінено доводи митного органу щодо повноважень останнього здійснювати перевірку митної вартості і, зокрема, контролю співставлення, і вирішено, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про вищу митну вартість аналогічних/подібних товарів жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №826/24835/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер