Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №346/973/17

адміністративне провадження №К/9901/19920/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №346/973/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі голови комісії Нечитайла Віктора Олександровича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.),

в с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом ( з урахуванням змін позовних вимог) до Міністерства внутрішніх справ України (далі -Відповідача1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі голови комісії Нечитайла В .О. (далі-відповідач 2 ) в якому просив:

1.1 - визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України в м. Києві № 644 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

1.2 - зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в місті Києві в особі голови комісії заступника начальника Головного Управління Національної поліції в м. Києві полковника поліції Нечитайла В .О. виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

1.3 - визнати ОСОБА_1 звільненим органів внутрішніх справ за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією установи.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ про звільнення є незаконний з огляду на те, що підстави для звільнення, на думку позивача відсутні, оскільки він не вчиняв дисциплінарного проступку. Окрім того, позивач зазначає що при звільненні роботодавцем допущено ряд формальних порушень, зокрема, запис у трудовій книжці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме - не вказано причину звільнення із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Обґрунтовуючи необхідність зміни формулювання звільнення, позивач посилається на положення Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року адміністративний позов задоволено частково.

3.1 Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в м. Києві за № 644о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС України.

3.2 Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Національної поліції України в м.Києві виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9348,12 гривень.

3.3 Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Національної поліції України в м. Києві прийняти рішення щодо можливості подальшого перебування на службі в поліції ОСОБА_1 в порядку пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію".

3.4 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що посадовими особами відповідальними за проведення службової перевірки було порушено вимоги чинного законодавства, а також прав позивача, вказане в свою чергу свідчить про те, що результати службової перевірки не можуть бути визнані такими, що фіксують дійсні обставини справи.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №346/973/17 - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві в особі голови комісії Нечитайла В.О. про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

6. Суд апеляційної інстанції залишаючи позовні вимоги без розгляду, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що строк звернення до суду не пропустив, оскільки на момент звернення до суду ОСОБА_3 не видано копії наказу про звільнення та трудову книжку.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 за № 114 проходив службу в органах внутрішніх справ. По присвоєнню спеціального звання - лейтенант міліції, Наказом МВС України за № 1249 о/с від 08.07.2014 року, ОСОБА_1 для проходження служби направлено у Головне управління внутрішніх справ в м. Києві.

10. 09.07.2014 року позивача призначено на посаду старшого інспектора дорожньої патрульної служби першого взводу другого батальйону дорожньо-патрульної служби полку дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві.

11. Відповідно до Наказу № 271 о/с від 03.04.2015 року, позивача призначено на посаду дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Святошинського районного управління ГУ МВС України в місті Києві.

12. Згідно наказу за № 644 о/с від 30.07.2015 року по особовому складу, дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Святошинського районного управління, лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно підпункту "є" (за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

13. Передумовою притягнення позивача до даного виду дисциплінарної відповідальності слугував висновок службового розслідування проведеного по факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

14. Висновком службового розслідування встановлено, що 18.07.2015 року між позивачем, який перебував поза службою у форменому одязі у стані алкогольного сп`яніння та покупцями торгівельного кіоску за адресою АДРЕСА_1 , виник конфлікт.

15. За наслідками проведеного службового розслідування за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні статей 2, 4, 5, 11, 12, частини 1 статті 7 Дисциплінарного Статуту, видано наказ від 22.07.2015 року за № 480 про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

16. 31 жовтня 2016 року ОСОБА_4 (мати ОСОБА_3 ) отримала на підставі довіреності трудову книжку на ім`я ОСОБА_3 , витяг з наказу про звільнення та довідку про отримання звання. (а.с.66)

17. Не погоджуючись зі звільненням, позивач 24 лютого 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

18. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 5 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), а також частини третьої статті 3 КАС України в чинній редакції, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Частиною першою статті 99 КАС України (в редакції на час подання позову) визначалось, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. За приписами частини третьої статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

24. Частиною другою статті 100 КАС України передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналогічні положення містяться в діючій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, в статтях 122,123.

25. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 122 КАС України (у редакції, що діяла після 15 грудня 2017 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

26. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

27. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою та третьою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

28. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Верховний Суд зазначає, що викладені вище та встановлені судом апеляційної інстанції обставини у своїй сукупності свідчать про обізнаність позивача 31 жовтня 2016 року при отриманні ОСОБА_4 (мати) копії наказу про звільнення та трудової книжки про існуванні наказу про його звільнення на підставі.

30. Разом з тим, знаючи про порушення свого права у жовтні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом лише у лютому 2017 року, тобто з пропуском передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України місячного строку.

31. У справах про звільнення місячний строк звернення до суду обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

32. Факт отримання ОСОБА_4 (мати позивача) копії витягу наказу про звільнення та трудової книжки 31 жовтня 2016 року на підставі довіреності підтверджується розпискою (а.с.66) та листом про надання інформації з якого убачається, що 31 жовтня 2016 року на особистому прийомі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві ОСОБА_4 на підставі довіреності отримала витяг з наказу про звільнення ОСОБА_3 та його трудову книжку. (а.с.12)

33. Колегія суддів звертає увагу, що як зазначив суд апеляційної інстанції та відповідно розписки ОСОБА_4 (мати позивача) отримала наказ про звільнення та трудову книжку на підставі довіреності.

34. Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, суд встановив, що позивач, будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, і не надав до суду доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

35. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

36. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що представник позивача ознайомилася з наказом про звільнення та отримала трудову книжку 31.10.2016 року, строк звернення з цим позовом до адміністративного суду сплинув 30.11.2016 року. Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що у цій справі позивач звернувся через досить тривалий час до суду за захистом свого права та у цей час на службу не виходив.

37. Крім того, факт оформлення довіреності 08 грудня 2016 року підтвердив обізнаність позивача про наявність наказу про його звільнення.

38.За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був обізнаний про своє звільнення та про факт отримання трудової книжки.

39. За таких умов, суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується, прийшов до обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, а отже і наявність передбачених законом підстав для залишення його адміністративного позову без розгляду.

40. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

42. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко