Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №454/160/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 454/160/17

адміністративне провадження № К/9901/48309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Кравчук В. М., Тацій Л. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (судді - Кухтей Р. В., Яворський І. О., Нос С. П. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, треті особи: відділ Держгеокадастру у Сокальському районі, депутати Волицької сільської ради - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність сільської ради стосовно не розгляду у місячний термін його заяви від 06.10.2016 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, огородництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою: с. Волиця, Сокальського району, Львівської області, кадастровий номер 4624881100:15:0040 (далі - земельна ділянка), передачі йому у власність земельної ділянки та не ухвалення рішення з цього питання;

- зобов'язати відповідача невідкладно розглянути подану ним заяву у встановленому законом порядку та передати земельну ділянку йому у власність.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05.04.2017 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви від 06.10.2016 та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з цим, було об'єднано в одне провадження зі справою за його позовом до сільської ради (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділу Держгеокадастру у Сокальському районі, депутатів Волицької сільської ради - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви від 26.12.2016 та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з цим, відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку з цим, позивач уточнив позовні вимоги, об'єднавши вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяв від 06.10.2016 та 26.12.2016, додатково заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що сільська рада, всупереч вимог Конституції та Законів України, залишивши поза увагою висновки комісії з питань земельних відносин Волицької сільської ради від 07.11.2016, допустила протиправну бездіяльність, яка полягала у не розгляді його заяв про затвердження проекту із землеустрою земельної ділянки від 06.10.2016 та 26.12.2016.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області у зв'язку з не розглядом в місячний термін заяв ОСОБА_1 від
06.10.2016 та 26.12.2016 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Волиця Сокальського району Львівської області, кадастровий номер 4624881100:15:0040 та передання цієї земельної ділянки у власність.

Зобов'язано Волицьку сільську раду Сокальського району Львівської області невідкладно розглянути заяви ОСОБА_1 від 06.10.2016 та 26.12.2016 у встановленому законом порядку про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Волиця Сокальського району Львівської області, кадастровий номер 4624881100:15:0040 та передання цієї земельної ділянки у власність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 4 сесії VII скликання Волицької сільської ради №51 від 29.01.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у власність, орієнтовною площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Волиця Сокальського району Львівської області, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовище).

30.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Волицької сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Волиця, урочище "Щепи". До заяви були додані копія технічного проекту відведення, копія витягу з ДЗК, копія паспорта та копія ідентифікаційного номера. Цього ж дня заява була отримана сільською радою.

Листом від 25.05.2016 №151/02-18 виконавчий комітет сільської ради повідомив позивача про те, що за результатами розгляду поданої ним заяви в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки було виявлено, що з північної сторони знаходяться землі громадянина ОСОБА_7, а в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання зазначено власника ОСОБА_8. У висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельна ділянка межує з півночі із землями ОСОБА_7. Одночасно запропоновано привести документи у відповідність та подати їх оригінали на розгляд чергової сесії.

Рішенням сільської ради від 13.06.2016 №89 відповідачем було створено тимчасову контрольну комісію для перевірки обставин прийняття рішення сесії від 29.01.2016 №51 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

06.10.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою зазначеної вище земельної ділянки, до якої додано оригінал технічного проекту відведення, оригінал витягу з ДЗК, оригінал договору на виконання робіт та надання послуг із землеустрою ПП "Рокус", копію заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_8, копію паспорта та копію ідентифікаційного номера.

За результатами засідання робочої комісії з питань земельних відносин, оформленого протоколом від 07.11.2016 №7, по питанню затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, було вирішено рекомендувати сесії сільської ради розглянути дане питання на сесії.

Розпорядженням сільського голови від 08.11.2016 №56 "Про скликання чергової сесії Волицької сільської ради" було вирішено скликати 18.11.2016 сесію VII скликання, на розгляд якої внести, зокрема, спірне питання позивача.

На 10 сесії VII скликання сільської ради, по спірному питанню рішення прийняте не було, оскільки 3 депутати проголосували проти, а 10 утрималися.

Листом від 25.11.2016 №324/02-18 відповідач повідомив позивача про те, що його заява від 06.10.2016 розглянута на черговій сесії, яка відбулася 18.11.2016, на якій було запропоновано спірний проект землеустрою, за результатами обговорення та розгляду якого троє депутатів проголосували проти і десять утримались.

Після отримання зазначеної відповіді, позивач 24.12.2016 повторно звернувся із заявою, в якій просив невідкладно, на найближчому засіданні сесії ради повторно розглянути раніше подану ним заяву про затвердження проекту землеустрою з його участю.

Листом від 17.02.2017 №37/02-18 відповідач повідомив позивача про те, що його заява від 26.12.2016 розглянута на черговій XIII сесії Волицької сільської ради VII скликання, яка відбулася 09.02.2017, де було запропоновано спірний проект землеустрою, за результатами обговорення та розгляду якого вісім депутатів проголосували проти та п'ятеро утрималось. На чергові сесії ради, які відбувалися 05 та 23 грудня 2016 року, спірне питання не вносилось.

Враховуючи, що відповідач рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні, за наслідками розгляду заяви позивача, не прийняв, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довготривале не вирішення відповідачем заяв позивача щодо питання затвердження позивачу проекту землеустрою; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти, утримався); не прийняття відповідного рішення відповідачем "за" чи "проти" по заявам позивача від 06.10.2016 та 26.12.2016 у місячний строк, свідчить про протиправну бездіяльність Волицької сільської ради, що полягає у не ухваленні рішення про затвердження зазначеного проекту землеустрою і передачу позивачу у власність земельної ділянки, у зв'язку з чим дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, суд виходив з того, що прийняття конкретного рішення, зокрема позитивного для позивача є дискреційними повноваженнями відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням положень Регламенту сільської ради, в тому разі, коли проголосувала менша кількість депутатів за прийняття спірного питання, формулювання "рішення не прийнято" є, відповідно, відмовою у погодженні проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що питання про затвердження позивачу проекту землеустрою відповідачем розглянуто в порядку, визначеному законодавством та регламентом ради, за результатами якого позивачу було відмовлено у погодженні проекту землеустрою.

З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6, 7, 8 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ЗК України.

За правилами частини 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 9, 10 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. .

При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

В ході розгляду справи встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача проект рішення про затвердження проекту землеустрою не набрав необхідної кількості голосів депутатів.

Проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

При цьому, протокол Х сесії Волицької сільської ради VІІ скликання від
18.11.2016 та витяг з протоколу ХІІІ сесії Волицької сільської ради VІІ скликання від 09.02.2017, відображають лише результати голосування, мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

До того ж, відповідно до протоколу сесії ради від 18.11.2016 проти затвердження позивачу проекту землеустрою проголосували лише троє з присутніх депутатів, при цьому, більшість депутатів утрималось від голосування. В свою чергу, витяг з протоколу сесії ради від 09.02.2017 не містить відомостей за чий саме проект землеустрою відбувалось голосування, а тому висновки апеляційного суду щодо фактичної відмови у затвердженні проекту землеустрою не можна визнати обгрунтованими.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з боку відповідача мала місце бездіяльність щодо розгляду заяви позивача.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Водночас, частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено двотижневий строк прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування до спірних правовідносин місячного строку розгляду заяви позивача.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 - скасувати.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 змінити, виключивши з абзацу другого її резолютивної частини словосполучення "в місячний термін", а в решті постанову Сокальського районного суду Львівської області від
20.09.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

В. М. Кравчук

Л. В. Тацій