Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №815/546/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2021 року

Київ

справа №815/546/17

адміністративне провадження №К/9901/49096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №815/546/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Крусяна А. В., суддів: Градовського Ю. М., Романішина В. Л. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ОФ ДП "АМПУ") звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря, в якому просило:

1.1. визнати протиправними та скасувати пункти 3,5,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19;

1.2. визнати протиправними та скасувати пункти п. 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,5,9 його додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

2. Позовна заява мотивована тим, що Дозволи та Ліміти на утворення та розміщення відходів чинним законодавством не вимагаються, а процедури отримання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами досі не встановлені, відтак, відповідальні особи суб'єктів господарювання не можуть бути притягнуті до відповідальності за неотримання такого дозволу.

Позивач вважає, що припис в частині оформлення до 30.06.2017 року документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку на всю площу земельної ділянки, яку використовує Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягає скасуванню, оскільки виданий за відсутності у Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря відповідних повноважень.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункти 3,5,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 10.01.2017 року №2/2-19 Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19.

Визнано протиправним та скасовано пункти п. 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,5,9 його додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1600,00 грн. суму сплаченого судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі не довели правомірність оскаржуваних пунктів припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19, а тому вони підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправними та скасування пунктів 5 та 9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19; визнання протиправними та скасування пунктів 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від
10.01.2017р. №2/2-19 в частині пунктів 5,9 його додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року залишено без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що нормами чинного законодавства передбачено повноваження Держекоінспекції щодо перевірки суб'єктів господарювання з питання використання земель, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Апеляційний суд також зазначив, що законодавство вказує на обов'язок мати в портах берегові приймальні очисні споруди та об'єкти для знешкодження відходів, передбачені законом, при цьому з прямою вказівкою про знешкодження таких відходів на території порту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову є таким, що прийняте із порушенням норм матеріального права.

Зокрема, касатор вказав, що до повноважень Держекоінспеції не належить перевірка питання оформлення права на земельні ділянки, а тому вимоги пункту 5 оскаржуваного припису про зобов'язання позивача оформити документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, є протиправними.

Стосовно зобов'язання позивача забезпечити заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, касатор зазначає, що установка на території морського порту сміттєспалювальної установки спричинить додаткове антропогенне навантаження на навколишнє середовище з огляду на безпосередню близькість до житлової забудови в м. Одесса.

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П. ухвалою від 07 травня 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

11. Позивач надіслав відповідь на відзив, в якому просив касаційну скаргу задовольнити з мотивів, викладених у ній.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. У період з 12.12.2016 року по 30.12.2016 року Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря відповідно до направлення Державної екологічної інспекції України від 08.12.2016 року №95 проведено перевірку дотримання Одеською філією ДП "Адміністрація морських портів України" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт перевірки. /т.1 а. с.13-36/

13. На підставі акту перевірки Державною екологічною інспекцією України складено припис від 10.01.2017 року №2/2-19, в якому:

п.1 - зобов'язано ОФ ДП "АМПУ" розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків. Копію наказу про його затвердження надати до Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів в 10 денний строк;

п.2 - забезпечити виконання приписів територіальних органів Держекоінспекції України в термін виконання, зазначений в додатках до припису. /т.1 а. с.41-42/

14. Додатками до цього припису є 10 приписів територіальних органів Держекоінспекції України, в тому числі, припис Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, відповідно до якого ОФ ДП "АМПУ" зобов'язано:

пунктом 3) з 05.01.2017 року не утворювати відходи без дозволу на операції у сфері провадження з відходами;

пунктом 5) до 30.06.2017 року оформити документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку, яку використовує Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

пунктом 9) з 05.01.2017 року забезпечити заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів. /т.1 а. с.43-45/

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

21. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Конституції України обумовлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13 квітня 2011 року, (далі - Положення) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В силу пункту 7 Положення, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів врегульовано у статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про використання та охорону земель, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами.

За змістом статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

За правилами п. п. 2.2,2.3 вищевказаного Порядку для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підставу перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Пунктами 4.4,4.5,4.6 вищезазначеного Порядку передбачено, що під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка. (п.4.11 Порядку)

Відповідно до п. п. 4.13,4.18 зазначеного Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Згідно з п. п. 4.23,4.24 Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

Припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Держекоінспекції, який здійснював перевірку.

Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином. (п. п 4.26 Порядку).

Колегія суддів звертає увагу, що частиною 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі-Закон № 877-V) припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до ~law26~ невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Отже, наведені правові норми свідчать про те, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб'єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Таким чином, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією України складено припис від 10.01.2017 року №2/2-19, в якому пунктом 1 зобов'язано ОФ ДП "АМПУ" розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків. Копію наказу про його затвердження надати до Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів в 10 денний строк, а пунктом 2 - забезпечити виконання приписів територіальних органів Держекоінспекції України в термін виконання зазначений в додатках до припису.

В обґрунтування зазначених вище вимог відповідач посилався на статтю 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Зазначена відповідачем норма містить перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Колегія суддів звертає увагу, що ні в акті перевірки, ні в приписі контролюючим органом не зазначено, на усунення яких саме порушень направлена така вимога.

До того ж, відповідач вимагає не надати існуючу інформацію чи документ, а створити такий на його вимогу.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що стаття 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на який посилається відповідач, не надає повноважень органу державного нагляду (контролю) зобов'язувати суб'єкта господарювання розробляти заходи по усуненню виявлених порушень та надавати їх копію.

Вказана норма також не надає повноважень відповідачу встановлювати будь-які строки для розроблення заходів та надання їх копії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 480/1752/19.

Таким чином, пункти 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від
10.01.2017 року №2/2-19 є такими, що прийняті із порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.

22. Пунктом 3 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, позивача зобов'язано з 05.01.2017 року не утворювати відходи без дозволу на операції у сфері провадження з відходами (ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи").

Пунктом "с" Пунктом 3 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, позивача зобов'язано з 05.01.2017 року не утворювати відходи без дозволу на операції у сфері провадження з відходами (ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи" передбачено, що мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Пунктом "а" частини 1 статті 32 Закону №187/98-ВР передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог Пунктом 3 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, позивача зобов'язано з 05.01.2017 року не утворювати відходи без дозволу на операції у сфері провадження з відходами (ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи".

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 26.04.2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру". На підставі вказаного нормативно-правового акту із переліку документів дозвільного характеру виключено "дозвіл на розміщення відходів" і "погодження лімітів на утворення та розміщення відходів".

Натомість обласна державна адміністрація наділяється повноваженнями щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Приписами пункту "д " частини 1 статті 18 Закону України "Про відходи" передбачено, що затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" втратила чинність 11.03.2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 118.

Відтак судами встановлено, що на момент проведення перевірки на законодавчому рівні не було врегульовано порядок отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та форма такого дозволу, що унеможливило ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" виготовити таку дозвільну документацію.

З огляду на викладене, виконання пункту 3 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 призведе до фактичного блокування роботи позивача, оскільки питання отримання відповідного дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не залежить від волі позивача.

Вказане, на думку колегії суддів, є підставою для визнання протиправним та скасування пункту 3 зазначеного вище припису.

23. Пунктом 9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, позивача зобов'язано з 05.01.2017 року забезпечити заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (ст.17 Закону України "Про відходи").

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що пунктом "є" статті 17 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року №187/98-ВР (далі - Закон №187/98-ВР) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходам зобов'язані здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Суб'єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення" від 29.02.1996 №269 передбачено, що тимчасове накопичення і складування відходів та сміття на території портів можливе лише за наявності спеціально відведених та обладнаних місць та у разі їх подальшої утилізації та знешкодження. При цьому побутові відходи та сміття, прийняті з суден, повинні знешкоджуватися у портах.

Згідно з п. 24 цієї Постанови морські порти та судноремонтні заводи повинні мати берегові приймальні очисні споруди, систему каналізації, об'єкти для збирання та знешкодження відходів.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем укладені договори з ТОВ "Грін-Порт" від 31.07.2003 року та з ТОВ "Укрекопром" від 17.02.2016 року щодо санітарно-екологічних робіт по збору харчових та побутових відходів із суден, обробленню безпечних відходів, а, відтак, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" вжило необхідних заходів щодо виконання передбаченого пунктом "є" статті 17 Закону України "Про відходи" обов'язку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не конкретизовано, які саме заходи має вжити позивач на виконання вимог пункту 9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, який є додатком до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19, що вказує на його необґрунтованість.

24. Стосовно пункту 5 додатку до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19, яким зобов'язано позивача оформити документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено (з урахуванням наданих для перевірки документів), що ДП "Одеський морський торговельний порт" було реорганізовано і утворено ОФ ДП "АМПУ", яка є правонаступником майна, майнових прав та зобов'язань ДП "Одеський морський торговельний порт".

Загальна площа земельних ділянок, які використовує ОФ ДП "АМПУ", орієнтовно - 60,32га, з них: не оформлено через відсутність відмови - 9,7га (15,4%); в стадії оформлення -28,5га (45,6%); план 2017-2018рр - 21,7га (38,3%; оформлено - 0,4241га (0,7%). /т.1 а. с.24/

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення права на користування земельною ділянкою, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

З огляду на те, що позивачем не оформлено право власності чи право постійного користування частини земельних ділянок, які ним використовуються, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість пункту 5 додатку до припису Держекоінспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19.

Стосовно посилань касатора на те, що у відповідачів відсутні повноваження на перевірку питання щодо оформлення землі за позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженої Указом Президента України №454/2011 від 13 квітня 2011 року, (далі - Положення) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель.

З огляду на викладене, відповідач - Державна екологічна інспекція України наділена повноваженнями на перевірку питання використання земель, що спростовує твердження касатора, що пункт 5 додатку до припису Держекоінспекції України від
10.01.2017 року №2/2-19 винесений за межами повноважень.

25. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 3,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19; визнання протиправними та скасування пунктів п. 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,9 додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

26. Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

27. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,9 додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

28. Відповідно до частин, третьої, шостої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір: за подання позовної заяви - 1600,00 грн. (за одну вимогу немайнового характеру), за подання касаційної скарги - 6400,00 грн.

За результатами касаційного перегляду справи позовна вимога Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року щодо визнання протиправними та скасування пунктів припису задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані пункти 3,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19, а також пункти 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,9 додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ~money3~ судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі №815/546/17 - скасувати.

3. Ухвалити у справі №815/546/17 нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Визнати протиправними та скасувати пункти 3,9 припису Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря Одеській філії, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017р. №2/2-19.

5. Визнати протиправними та скасувати пункти 1,2 припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 року №2/2-19 в частині пунктів 3,9 додатку "Припис Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України (01042, місто Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 3, корпус 2, Код ЄДРПОУ 37508533) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ~money4~ 00 копійок судових витрат.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря (65114, місто Одеса, Одеська обл., 12-А ЛІНІЯ 6-Ї СТАНЦІЇ ЛЮСТДОРФСЬКОЇ ДОРОГИ, будинок 22 код ЄДРПОУ 3801698) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок судових витрат.

9. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій