Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

м. Київ

справа №825/1575/17

адміністративне провадження №К/9901/48210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя - Соломко І.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О., Губська Л.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т "Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (далі - Товариство) до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними, скасування рішень та карток відмови,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 27.01.2017 № 102040000/2017/000001/1 та картку відмови від 27.01.2017 № 102040000/2017/00003, рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 02.02.2017 № 102040000/2017/000002/2 та картку відмови від 02.02.2017 № 102040000/2017/00005.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що до митного органу були надані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту; вважає, що Митниця витребувала у товариства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, як і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (покупець) та British American Tobacco (GLP) Limited (Великобританія) (продавець) був укладений контракт від 10.12.2015 № Т01/16-U про купівлю - продаж товару (тютюну) у кількості та асортименті, обумовлені у додатках до контракту (пункт 1.1 контракту). Умовами поставки визначено DAP Delivered at Place (Прилуки) "Інкотермс-2000" з оплатою покупцем транспортних витрат та інших витрат у відповідності з умовами DDU "Інкотермс-2000". Оплата вартості товару здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок продавця, який вказаний в статті 15 Юридичної Адреси Сторін, протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватися покупцем в формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих продавцем (пункт 4.1 контракту).

Для митного оформлення імпортованої продукції (жилка необробленого тютюну типу Вірджтнія), що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2015 № Т01/16-U, позивач подав до органу доходів і зборів митні декларації від 19.01.2017 № 102040000/2017/045060, від 02.02.2017 № 102040000/2017/045148 щодо кожної поставки товару. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: контракт від 10.12.2015 № T01/16-U з додатками, що супроводжували поставку; рахунки-фактури (інвойси), в яких зазначено товар, його вартість за кілограм, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар; ліцензія на право виробництва підакцизних товарів № 225 від 21.03.2016; інші документи, що супроводжували поставку, перелік яких повно наведений відповідачем в картках відмови. Також додатково на вимогу митниці надано повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації, що підтверджує здійснену раніше оплату контрактної ціни за ідентичні товари; експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ПК-7 від 26.01.2017; прайс-лист продавця для покупця щодо цін на товар від 09.12.2016; копії митних декларацій країни відправлення; 19.04.2017 позивачем також додатково надано копії SWIFT повідомлень про оплату товару в іноземній валюті по обох митних деклараціях. Митну вартість товару декларант визначив за першим методом визначення митної вартості - за ціною контракту.

За результатами митного контролю Митниця прийняла рішення та картки відмови, з приводу правомірності яких виник спір. Підставою для прийняття оскаржених актів індивідуальної дії Митниця зазначає надання декларантом неповних відомостей про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зокрема, наявний у електронному вигляді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) В.А.Т. (GLР) Limited Великобританія. За даними, що заявляє декларант у ДМВ сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою, перевірити документально про відсутність впливу взаємозв'язку на ціну не є можливим. Також даний прайс-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах. Наявні у електронному виді декларації відправника не містять всіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки. Наявний у електронному виді експертний висновок від 26.01.2017 № ПК-7 ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої вартості товарів. Даний висновок не містить посилань щодо використаних джерел отримання інформації, включаючи і джерела Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Також даний висновок не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах. Зазначений висновок взяти до уваги при прийнятті рішення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому висновку немає можливості. Надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості відповідно до вимог частини 9 статті 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, дані документи не можуть бути прийняті для підтвердження заявленої митної вартості. За даними, що заявляє декларант у ДМВ, сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою. Відповідно до вимог частини 18 статті 58 Митного кодексу України декларантом не показано, що митна вартість оцінюваних товарів є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартість операції при продажу непов'язаними покупцям ідентичних або подібних товарів (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Коригування митної вартості товару проведено за резервним методом.

За основу для коригування митної вартості товару за резервним методом при прийняття оскаржених актів індивідуальної дії митним органом взято визнану митну вартість ідентичних та подібних товарів, оформленого за митними деклараціями від 11.10.2016 №102040000/2016/047049, від 20.10.2016 №102040000/2016/047108, згідно з відомостями Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 27.01.2017 № 102040000/2017/000001/1, від 02.02.2017 № 102040000/2017/000002/2 та картки відмови від 27.01.2017 № 102040000/2017/00003, від 02.02.2017 № 102040000/2017/00005.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що рішення про відмову у митному оформленні не вмотивовані, не містять вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та якими документами мають бути підтверджені, які відомості про митну вартість товару є неповними. Тобто, прийняті формально. Також з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену к постанові від 31.03.2015 № 21-127а15, суди зазначили, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас Митниця не навела обставин, які не дозволи визначити митну вартість товару за першим методом оцінки (за ціною угоди), як не вказала, які первісні документи не містили істотної інформації щодо складової митної вартості товарів тощо.

Чернігівська митниця ДФС подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що товариство звернулося до суду з порушенням строку звернення до суду, оскільки скориставшись правом на досудове вирішення спору, не дотримався встановленого порядку для звернення зі скаргою до митного органу, а суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, хоча мав це зробити у формі окремого документа. Суд апеляційної інстанції підтримав позицію першої інстанції щодо відмови у клопотанні відповідача про закриття провадження. Також скаржник зазначив, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, враховуючи право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, Митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення та картки відмови, немає.

Верховний Суд ухвалою від 26.04.2018 № К/800/48210/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановили суди, позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Митницею не доведено той факт, що декларант не надав необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митній вартості товару, внесення до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Щодо зауважень до прайс-листа, то вимоги до вказаного документа законодавством не встановлені, а обов'язок його подання при поданні декларації відсутній. А форма та зміст митних декларацій країни відправлення та експортного висновку не є критерієм наявності чи відсутності розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості. До того ж, як встановили суди, повний опис товару та одиниця виміру визначені у контракті, інвойсах, прас-листі, що були надані позивачем під час декларування товару, надає можливість ідентифікувати товар, його ціну.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 18 статті 58 МК України).

У судовому процесі відповідач не довів пов'язаність між продавцем та покупцем та вплив цього зв'язку на митну вартість задекларованого товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішень Митниці про коригування митної вартості товарів від 27.01.2017 № 102040000/2017/000001/1, від 02.02.2017 № 102040000/2017/000002/2 та карток відмови від 27.01.2017 № 102040000/2017/00003, від 02.02.2017 № 102040000/2017/00005.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі щодо порушення судами норм процесуального права під час розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки в порядку досудового врегулювання спору подана позивачем скарга не є скаргою на рішення про коригування митної вартості, а тому строк звернення має обраховуватися виходячи із загального строку звернення до суду - 6 місяців, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості та карток відмови. При цьому слід наголосити, що відповідно частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Аналогічні положення закріплені у статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою, другою якої підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду