Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №815/1429/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/1429/15

адміністративне провадження №К/9901/24886/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у складі судді Завальнюка І.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у складі суддів Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

у справі № 815/1429/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 432235,14 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов задоволений частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2015 року № 0000362203 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 423384,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У серпні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що співробітниками податкового органу проведена фактична перевірка Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 10 лютого 2015 року № 22/15-32-22-03-19204231.

Перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства, а саме:

- відповідно до видаткового касового ордеру від 20 жовтня 2014 року № 868, в якому відсутній реквізит - підпис одержувача, здійснювалась видача готівкових коштів в сумі 100000 грн,

- відповідно до видаткового касового ордеру від 24 жовтня 2014 року № 878, в якому відсутній реквізит - підпис одержувача, здійснювалася видача готівкових коштів в сумі 120000 грн.

Крім того, перевіркою встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства за 14 січня 2013 року в сумі 542 грн, 1 листопада 2013 року в сумі 188,10 грн, 5 листопада 2013 року в сумі 1050 грн, 21 січня 2014 року в сумі 390 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2015 року № 0000362203, яким до Товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 434235,14 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Відповідно до пункту 2.6 вказаного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як зазначено в пункті 3.7 зазначеного Положення приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для висновків щодо порушення позивачем пункту 3.5 Положення стало неприйняття фахівцями контролюючого органу для виведення залишку готівки в касі видаткових касових ордерів, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, готівка за видатковими касовими ордерами №868 від 20 жовтня 2014 року та №878 від 24 жовтня 2014 року здана в банк, що підтверджується квитанціями про здійснення операцій з банком у вказані дати.

Вказані обставини встановлені судами попередніх інстанцій та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що висновки податкового органу щодо перевищення ліміту готівки є необґрунтованими.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі №815/1429/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер