Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа №380/22710/21

адміністративне провадження № К/990/26570/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Шарапа В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/22710/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.),

У С Т А Н О В И В :

1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 26 жовтня 2021 року; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно із поданою заявою від 26 жовтня 2021 року та прийняти за результатами її розгляду рішення, з урахування висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

2. 1 серпня 2022 року представник позивачки звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою у порядку статей 382 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у справі №380/22710/21.

3. В обґрунтування вищевказаної заяви було зазначено, що на виконання рішення суду від 7 лютого 2022 року у справі №380/22710/21 відповідачем повторно розглянуто заяву позивачки від 26 жовтня 2021 року та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 14 липня 2022 року б/н. Заявник вважає, що вказане рішення відповідача прийняте без урахування правової оцінки суду у рішенні в цій справі. Вказане свідчить про неналежне виконання судового рішення.

4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

5. Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, представник позивачки подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким заяву від 1 серпня 2022 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника позивачки на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року повернено скаржнику.

7. Повертаючи апеляційну скаргу представника позивачки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України. Скаржнику було надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, шляхом надання до Восьмого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору чи доказів наявності пільг по його сплаті. Однак скаржником недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не було усунуто, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представник позивачки звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без дотримання судом положень частини другої статті 132 КАС України та положень Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), що призвело до ухвалення незаконного рішення про повернення апеляційної скарги.

10. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, зокрема тому, що судом не взято до уваги, що Законом № 3674-VI не передбачено вимоги щодо сплати судового збору за звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України (щодо судового контролю за виконанням судового рішення).

11. Скаржник також звертає увагу на те, що Верховний Суд, зокрема у постановах від 8 грудня 2020 року у справі № 743/1604/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 560/4364/19 та від 5 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 дійшов висновку, що приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Отже, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №380/22710/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

13. Суддя-доповідач ухвалою від 8 лютого 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 9 лютого 2023 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

15. 8 листопада 2022 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу представника позивачки, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

16. Відповідач указує на те, що при повторному розгляді заяви позивачки від 26 жовтня 2021 року та прийнятті рішення ним було враховано висновки суду щодо необхідності дотримання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, що свідчить про належне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року. Тому, суд першої інстанції правомірно постановив ухвалу про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у справі №380/22710/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

20. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

21. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

22. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

23. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

24. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника позивачки залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору.

25. Водночас ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника позивачки на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року повернено скаржнику у зв`язку із тим, що недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, у встановлений судом строк, не було усунуто.

26. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

27. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

28. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються:

1) документ про сплату судового збору;

2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;

3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

29. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертаються особі, яка її подала.

30. Скаржник, подаючи апеляційну скаргу виходив із того, що відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI звільнений від сплати судового збору за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що і зазначив у поданій скарзі.

31. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

32. Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

33. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

34. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.

35. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

36. Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

37. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

38. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

39. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

40. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

41. Колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Закону стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

42. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону №3674-VI, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 320/5719/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 826/17526/18 та від 13 квітня 2022 року у справі №204/827/17.

43. Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглядав питання сплати судового збору при оскарженні додаткового рішення і у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 дійшов висновку про те, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України, судовий збір не сплачується.

44. Вищевказана позиція Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у подальшому була розвинута у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №320/5719/19, а саме, щодо необхідності сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

45. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Водночас, справі №320/5719/19 до апеляційного суду оскаржено не додаткове судове рішення, яким вирішено питання, передбачене пунктами 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а ухвала про відмову в постановленні такого додаткового рішення. З огляду на викладене, з посиланням на положення підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення підлягав сплаті судовий збір.

46. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги представника позивачки на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року судовий збір підлягав сплаті.

47. Оскільки представником позивачки у строк, установлений судом, недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

48. Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від постановах від 8 грудня 2020 року у справі № 743/1604/19, від 11 серпня 2021 року у справі №560/4364/19 та від 5 травня 2022 року у справі №520/9769/19, колегією суддів відхиляються, виходячи із такого.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

50. При цьому в силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Висновки Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень частини п`ятої статті 242 КАС України та частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» сформовані, зокрема, у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 806/688/17, від 30 серпня 2019 року у справі № 820/10053/15, від 30 серпня 2019 року у справі № 820/11135/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 813/806/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/4335/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 2а-0770/252/12, від 30 вересня 2019 року у справі № 813/5682/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 817/695/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 2а-10091/09/2570, від 30 вересня 2019 року у справі № 817/695/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/9771/16, а також від 23 жовтня 2019 року у справі № 145/1916/15-а.

51. Колегія суддів звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1., 5.2. постанови від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15 вказано, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

52. Оскільки застосування положень Закону № 3674-VI у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу уже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, відтак під час розгляду справи №380/22710/21 підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила під час розгляду господарської справи, однак норми Закону № 3674-VI в цій частині є загальними і не містять різних підходів до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції, відтак такі висновки повинні бути застосовані і під час вирішення цієї адміністративної справи.

53. Отже, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 132 КАС України, положень Закону №3674-VI та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №2а/0470/2563/12, від 11 серпня 2021 року у справі №560/4364/19 та від 5 травня 2022 року у справі №520/9769/19, не знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

54. Суд також звертає увагу, що законодавством установленні додаткові механізми, спрямовані на гарантування для особи доступу до правосуддя (стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб), а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України) шляхом надання права на зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, а також на відшкодування (повернення) сплаченого судового збору.

55. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

56. Крім того, відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

57. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Судом відхиляються, оскільки вони стосуються ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року, яка не є предметом касаційного перегляду у цьому касаційному провадженні.

58. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа