Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.02.2022 року у справі №580/4215/19
Ухвала КАС ВП від 23.12.2020 року у справі №580/4215/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа №580/4215/19

адміністративне провадження № К/9901/33760/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя Губська Л.

В., судді: Карпушова О. В., Степанюк А. Г. ),

І. Суть спору

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - відповідач, Управління СБУ в Черкаській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 26 листопада 2019 року № 123-ос, за підписом начальника Управління Служби безпеки України в Черкаській області Погасія Ю. М., яким накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки і накладення дисциплінарного стягнення. Зокрема, до складу комісії з перевірки входив ОСОБА_2 (голова комісії), який в подальшому був призначений на посаду начальника Управління СБУ в Черкаській області, за підписом якого видано спірний наказ, що вказує на упередженість особи, яка накладає стягнення. Також позивач зазначає, що в порушення установленої процедури, з ним не проводилось жодної взаємодії та не було надано матеріали попередніх результатів перевірки, а саме проекту Доповідної записки. Питання дисциплінарної відповідальності було вирішено без участі особи, стосовно якої таке питання вирішувалось та без належного вивчення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

Згідно з наказом Управління СБУ в Черкаській області від 27 липня 2001 року № 61-ОС ОСОБА_1 проходить військову службу в Управлінні СБУ в Черкаській області з 01 серпня 2001 року.

На посаді начальника відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки (далі - КІБ) перебував з 11 жовтня 2014 року по 10 грудня 2019 року.

Наказом Голови СБУ від 11 грудня 2019 року № 1707-ос ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки та зарахований в розпорядження начальника Управління по посаді начальника відділу на підставі підп. "б" п. 48 Положення про проходженні військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (у разі проведення скорочення штатів або проведення організаційних заходів).

На підставі результатів тематичної перевірки роботи очолюваного позивачем підрозділу (доповідна записка від 11 листопада 2019 року № 3/7648) наказом начальника Управління СБУ в Черкаській області від 26 листопада 2019 року № 123-ос/ДСК, на полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану.

Підставою проведення перевірки слугував план службової діяльності Інспекції Управління на 2019 рік (від 25 лютого 2019 року № 3/1677дск зі змінами від 11 жовтня 2019 року № 3/8024дск) та план тематичної перевірки (від 11 жовтня 2019 року № 3/8026дск), які затверджені начальником Управління СБУ в Черкаській області полковником ОСОБА_3.

Перевірка проведена за рішенням полковника ОСОБА_3 комісією у складі начальника інспекції (на час перевірки) полковника ОСОБА_2, інспектора інспекції підполковника ОСОБА_4 у період з 18 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

Згідно затвердженого плану у ході перевірки вивчався стан та ефективність виконання поставлених перед відділом завдань, рівень організаційно-управлінської діяльності керівництва підрозділу за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року.

Указами Президента України від 04 листопада 2019 року № 800/2019 та № 801/2019 ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Управління СБУ в Черкаській області та призначено на цю посаду ОСОБА_2.

У зв'язку з цим полковника ОСОБА_2 виведено зі складу комісії.

Результати тематичної перевірки оформлені доповідною запискою від 11 листопада 2019 року № 3/7648т.

Перевіркою встановлено порушення відомчих нормативно-правових актів та вказівок керівництва СБУ і Управління СБУ в Черкаській області при організації оперативно-службової діяльності очолюваного позивачем підрозділу, неналежне виконання полковником ОСОБА_1 посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією співробітників відділу КІБ Управління від 11 лютого 2019 року № 30/1176т.

11 листопада 2019 року результати тематичної перевірки були обговорені на нараді керівного складу Управління, відділу КІБ та Інспекції за участю заступника начальника Управління полковника ОСОБА_5 (по кураторству), заступника начальника відділу КІБ майора ОСОБА_6 (участь у нараді якого була обумовлена безпосередньою участю при проведенні перевірки та у зв'язку з перебуванням полковника ОСОБА_1 на лікарняному), тимчасово-виконуючого обов'язки начальника інспекції підполковника ОСОБА_4 та оформлено протокольним записом наради № 3/7964дск.

Ураховуючи системні прорахунки в організації роботи підрозділу, що привели до послаблення контролю за роботою підлеглих, численні порушення вимог відомчих нормативно-правових актів, наказом начальника Управління СБУ в Черкаській області від 26 листопада 2019 року № 123-ос позивача, як керівника, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

06 грудня 2019 року наказ було оголошено позивачеві під підпис особисто начальником Управління ОСОБА_2. Разом з підписом позивачем зазначено, що з підставами та порядком оголошення дисциплінарного стягнення він категорично не згоден.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління СБУ в Черкаській області від 26 листопада 2019 року № 123-ос, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, не встановлено його особисту участь у виявлених порушеннях чи участь у прийнятті спірного рішення шляхом надання пояснень, тобто порушено його право на участь у процесі прийнятті рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу Управління СБУ в Черкаській області задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року скасовано.

Прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не вбачається порушень в діях відповідача як під час проведення перевірки, так і під час накладення дисциплінарного стягнення. Суд зазначив, що у ОСОБА_1 не було перешкод для ознайомлення з доповідною запискою, більше того, заступником начальника підрозділу ОСОБА_6 позивачеві доповідався її зміст. Відтак, свідоме ухилення від співпраці з членами комісії в ході перевірки та від опрацювання її результатів свідчить про навмисні дії позивача по перешкоджанню посадовим особам відповідача виконанню покладених на них обов'язків. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що твердження позивача про конфлікт інтересів у ОСОБА_2 під час накладення дисциплінарного стягнення, оскільки останній спочатку був включений до складу комісії та відшукував факти, які могли свідчити про наявність дисциплінарного правопорушення, а в подальшому був уповноважений на прийняття рішення за наслідками проведеної перевірки, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 був наділений відповідними повноваженнями за посадою, при цьому положення Інструкції № 77 не передбачає права особи на самовідведення від їх виконання.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - пунктів 5.13 та 5.16 Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 18 лютого 2016 року № 77/ДСК щодо встановлення особливих процедур, що поширюються виключно на військовослужбовців СБ України, які водночас не суперечать тим гарантіям при притягненні особи до юридичної відповідальності, що закріплені конституційно, законодавчо та у міжнародно-правових актах. На думку скаржника, якщо застосовувати норми Інструкції № 77/ДСК у взаємозв'язку із конституційними нормами, нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практикою ЄСПЛ, то неправильність і протиправність прийнятого щодо позивача рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності стає очевидною.

Також, позивач у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо дотримання конституційного принципу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України) та принципу "доведеності вини" Дисциплінарного Статуту ЗСУ (стаття 86 Статуту).

Управлінням СБУ в Черкаській області поданий відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджуючись з касаційною скаргою позивача, зазначає, що здійснення відповідачем дій у чіткій відповідності до процедури, згідно з вимогами Інструкції № 77/ДСК, вжиття ним вичерпних заходів у ситуації, яка обумовлена діями самого позивача, не дають підстав для висновку про неправомірність оскаржуваного наказу, а доводи касаційної скарги є лише суб'єктивними твердженнями зацікавленої особи, які спростовуються дослідженими у судах доказами. Крім того, Управління СБУ в Черкаській області звернуло увагу, що 27 листопада 2020 року згідно з ч. 3 ст. 106 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення, накладене наказом від 26 листопада 2019 року № 123-ос, знято у зв'язку з закінченням строку.

Також, відповідач стверджує, що позивачем введено в оману суд стосовно єдиного факту в його послужному списку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі до такого суворого, як попередження про неповну службову відповідність.

У своїх додаткових поясненнях на відзив Управління СБУ в Черкаській області позивач зазначає, що за змістом Інструкції № 77/ДСК керівник підрозділу, що перевіряється, не має обов'язку постійно проявляти ініціативу перед членами комісії, ініціатива має йти від членів комісії. Більш того, забезпечити належну взаємодію та комунікацію членів комісії із керівником підрозділу, що перевіряється, має голова комісії.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Обов'язки військовослужбовців щодо додержання військової дисципліни, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), дія якого також поширюється на військовослужбовців Служби безпеки України.

Приписами ст. 1,2 та 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За приписами ст. 83,84 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 88 Дисциплінарного статуту передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові.

Статтею 110 Дисциплінарного статуту надано право усім військовослужбовцям надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Розділом V Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 18 лютого 2016 року за № 77/ДСК (далі - Інструкція № 77/ДСК) передбачено, що тематична перевірка призначається керівником регіонального органу з метою вивчення фактів і обставин, які не містять підстав для призначення службових розслідувань та службових перевірок. Перевірка проводиться відповідно до плану службової діяльності. Призначення перевірки оформлюється шляхом затвердження плану проведення перевірки особою, уповноваженою призначити проведення перевірки. Строк проведення тематичної перевірки - до 10 робочих днів.

Відповідно до п. 5.13 Інструкції № 77/ДСК при здійсненні перевірки голова комісії зобов'язаний, зокрема, організувати узагальнення отриманих матеріалів щодо виявлених недоліків, підготовку пропозицій з їх усунення, ознайомлення з попередніми результатами перевірки керівного, а за потреби - й особового складу органу (підрозділу), що перевірялися, а також підготовку доповідної записки.

Поряд із цим, пунктом 5.16 Інструкції № 77/ДСК визначений обов'язок співробітників (керівників) органів (підрозділів), діяльність яких перевіряється сприяти роботі комісії.

Пунктом 5.19 Інструкції № 77/ДСК передбачено, що доповідна записка за результатами проведеної перевірки складається у строк, що не перевищує десяти робочих днів після завершення перевірки і доповідається службовій (посадовій) особі, яка її призначила, для прийняття управлінських рішень. Копія доповідної записки разом із відповідною резолюцією надсилається до органу (підрозділу), що перевірявся.

У відповідності до вимог п. 5.20 Інструкції № 77/ДСК після завершення перевірки, голова комісії доводить до керівного складу основні проблемні питання в організації службової діяльності, інформацію про виявлені порушення та недоліки, рекомендації щодо їх усунення. Загальні підсумки комплексної перевірки підводяться на нараді керівного складу органу.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

З аналізу норм п. 5.13 та 5.16 Інструкції № 77/ДСК убачається, що при наданні оцінки дотримання відповідачем основоположних принципів права, на які посилається скаржник (бути проінформованим про характер обвинувачення, особисте ознайомлення з попередніми результатами перевірки), необхідно враховувати, що вони взаємопов'язані із принципом добросовісного користування учасниками правовідносин наділеними процесуальними правами (сприяти роботі комісії).

Виконання обов'язків учасником спірних правовідносин, у даному випадку суб'єктом владних повноважень, обумовлюється обов'язком іншої сторони належним чином використовувати процесуальні права та належним виконанням обов'язків, визначених спеціальним законодавством з питань проходження військової служби.

Так, одним з основних доводів ОСОБА_1 є те, що з ним не проводилось жодної взаємодії та не було надано матеріали попередніх результатів перевірки, зокрема, проекту Доповідної записки. Натомість, примірник Доповідної записки, що надійшов до відділу КІБ, містив резолюцію ОСОБА_7 від 12 листопада 2019 року про доручення підготовки наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Тобто, питання дисциплінарної відповідальності було вирішено без участі особи, стосовно якої таке питання вирішувалось та без належного вивчення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість вказаних вище доводів позивача з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 05 листопада 2019 року по 09 листопада 2019 року та з 11 листопада 2019 року по 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що унеможливило його участь на нараді керівного складу Управління СБУ в Черкаській області під час обговорення результатів проведеної перевірки.

Разом з цим, згідно пункту 9 Посадової інструкції співробітників відділу КІБ Управління від 11 лютого 2019 року № 30/1176т у разі тимчасової відсутності (відрядження, відпустка, тимчасова втрата працездатності, тощо) начальника відділу, його завдання та посадові (або функціональні) обов'язки виконує заступник начальника відділу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснення комунікації відбулося з заступником начальника відділу ОСОБА_6. У межах наданих повноважень, ОСОБА_6 спілкувався з членами комісії, надавав необхідні документальні матеріали, пояснення з питань, які з'ясовувалися під час перевірки. Більш того, надання таких матеріалів та пояснень членам комісії здійснювалося після доповіді ОСОБА_1, в ході перевірки з останнім обговорювалися питання, які виникали в процесі перевірки. Вказане підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6.

Також, як підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки ОСОБА_1 не був усунений від виконання обов'язків начальника підрозділу, перебував на робочому місці, ознайомився з планом перевірки, а тому мав реальну можливість не лише ініціативно, а й на пропозицію перевіряючих осіб висловлювати свою позицію з приводу встановлених в ході перевірки питань та за його дозволом надавались відповідні документальні матеріали членам комісії.

Посилання скаржника на той факт, що оскаржуване рішення було прийнято в умовах конфлікту інтересів, колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням наступного.

Конфлікт інтересів визначається як протиріччя між приватним інтересом та службовими чи представницькими повноваженнями.

Так, будучи головою комісії, полковник ОСОБА_2 був наділений повноваженнями визначати порядок проведення перевірки та надавати оцінку встановленим у ході перевірки обставинам. Крім того, тематична перевірка здійснювалась членом комісії ОСОБА_4, яким також проводився аналіз зібраної інформації та готувалася доповідна записка за її результатами. Перевірка проводилась у період з 18 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

04 листопада 2019 року Указом Президента України № 800/2019 полковник ОСОБА_3 звільнений з посади начальника Управління СБУ в Черкаській області, а Указом Президента України № 801/2019 полковник ОСОБА_2 призначений начальником Управління СБУ в Черкаській області.

У зв'язку з цим полковника ОСОБА_2 було виведено зі складу комісії.

Відповідно до вимог Інструкції № 77/ДСК правом підпису розпорядчого документу наділений начальник Управління чи особа, яка виконує його обов'язки. Також, прийняття рішення за результатами тематичної перевірки згідно п. 5.19 згаданої Інструкції покладено на начальника Управління, який не допускає його виконання в інший спосіб.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доводи про конфлікт інтересів чи упередженість посадової особи за формальною ознакою відповідного посадового статусу, без конкретних фактів і оцінки дій на підтвердження таких доводів, є безпідставними та такими, що спростовуються обставинами справи.

Поряд з цим, як убачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення відомчих нормативно-правових актів та вказівок керівництва СБУ і Управління при організації оперативно-службової діяльності очолюваного позивачем підрозділу, неналежне виконання полковником ОСОБА_1 посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією співробітників відділу КІБ Управління від 11 лютого 2019 року № 30/1176т.

Так, згідно вказаної посадової інструкції начальник відділу КІБ забезпечує виконання покладених на відділ завдань та поточних заходів, що випливають із розвитку оперативної обстановки і вимог нормативних актів, регламентуючих діяльність в органах СБ України, відповідає за додержання законності, надання правильної правової та оперативної оцінки інформації, яка надходить і опрацьовується, здійснює надання практичної і методичної допомоги особовому складу підрозділу в реалізації контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів, контролює законність та своєчасність виконання прийнятих рішень з питань службової діяльності, організовує контррозвідувальну та оперативно-розшукову діяльность, організовує взаємодію з лінійними підрозділами та міжрайпідрозділами Управління.

Зокрема, перевіркою встановлено факти відсутності належного управлінського контролю керівником за станом окремих напрямків роботи відділу, несвоєчасне реагування у формі управлінських рішень з коригування оперативно-службової діяльності відповідно до поточної зміни оперативної обстановки на регіональному та загальнодержавному рівнях, штучного нарощування показників, відсутність дієвих форм контролю за виконанням службових обов'язків окремими співробітниками, наслідком чого стали невиконання розпорядчих документів, вказівок Центрального управління СБ України та керівництва Управління, неналежної взаємодії з лінійними підрозділами та райпідрозділами, невжиття заходів з підбору та вивчення кандидатів на військову службу у ввіреному підрозділі.

Тобто, позивачем, як начальником відділу КІБ, було допущено недоліки роботи відділу, які не дозволяють в повному обсязі забезпечити належний вплив на оперативну обстановку та досягти належних результатів. Крім того, перевіркою було виявлено невиконання ряду вказівок керівництва Управління СБУ в Черкаській області та функціональних підрозділів Центрального управління СБУ.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року в справі № 825/2328/16 та від 26 червня 2019 року в справі № 1640/3394/18.

Що стосується посилання позивача у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права, а саме щодо ретельності виконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку доказування згідно ч. 2 ст. 77 КАС України - в контексті того, чи можуть вважатися достатніми доказами лише усні показання виключно службової особи органу - відповідача, прямо причетної до процесу, внаслідок якого прийнято оскаржуваний адміністративний акт, та прямо зацікавленої в обґрунтуванні правомірності такого акту. А також, в частині застосування абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, а саме щодо того, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, та чи можуть взагалі бути використані як доказ показання свідка, якщо його свідчення не були покладені в основу оскаржуваного адміністративного акту.

З цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, посилаючись на ч. 2 ст. 77 КАС України, позивач фактично оскаржує допустимість показів свідків, допитаних у цій справі.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Поряд з цим, за приписами ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що характер заявлених позовних вимог вимагає дослідження об'єктивних і суб'єктивних обставин, встановити які лише на підставі документальних матеріалів неможливо. У справі, яка розглядається, посилання на покази свідків не суперечать обов'язку доказування документальними засобами, їх необхідність обумовлена встановленням суб'єктивної сторони.

Отже, колегія суддів не вбачає порушень процесуального законодавства судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи стосовно надання оцінки показам свідків, оскільки встановлення належності чи неналежності доказів, їхньої допустимості та достатності, переваги одних доказів над іншими, а також їхня оцінка належать до компетенції суду. Більш того, покази свідків не є основними мотивами оскаржуваного судового рішення, а є виключно одним із підтвердженням неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією співробітників відділу КІБ Управління від 11 лютого 2019 року № 30/1176т.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність порушень в діях відповідача як під час проведення перевірки, так і під час накладення дисциплінарного стягнення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а тому рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко