Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.09.2018 року у справі №822/1490/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа №822/1490/18

адміністративне провадження № К/9901/61978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/1490/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Драчука Т. О., суддів: Полотнянка Ю. П., Загороднюка А. Г. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та начальника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо розгляду заяви позивача від 27 березня 2018 у строки та спосіб передбачені Земельним Кодексом України;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність, яка розташована за межами населеного пункту Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6821884700:06:015:0155, відповідно до вимог Земельного кодексу України;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність, яка розташована за межами населеного пункту Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6821884700:06:015:0155, та передати її у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог Земельного кодексу України;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо розгляду заяви позивача від 27 березня 2018 у строки та спосіб передбачені Земельним Кодексом України;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 1000000,00 грн моральної шкоди, стягнути з начальника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області 1000000,00 грн моральної шкоди.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 березня 2018 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що відповідачі не розглянули його заяву у строк та спосіб, передбачені Земельним кодексом України, чим завдали йому моральних страждань.

За клопотання представника позивача суд першої інстанції ухвалою від 15 травня 2018 суд вирішив залишити без розгляду позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в частині зобов'язання розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га, розташованої за межами населеного пункту Маківської сільської ради Дунаєвецького району та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передати її у власність позивача для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.15 травня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Начальника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій належним чином розглянуло заяву позивача від 27 березня 2018. При цьому суд виходив з неможливості застосування до спірних правовідносин ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки, на його думку, строки, встановлені у цій статті, не регулюють спірні правовідносини.

Також судом зазначено, що лист Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 10 квітня 2018 № М-4282/0-3405/0/95-18 не порушує прав позивача та не породжує правових наслідків, оскільки у цьому листі відповідач лише повідомив, що на території Дунаєвецького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад та рекомендував позивачу долучити рішення об'єднаної територіальної громади про згоду щодо виділення земельної ділянки для вказаних цілей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.15 серпня 2018 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати.

Винести нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 27 березня 2018 у строки та спосіб передбачені Земельним Кодексом України.

В решті позовних вимог відмовити.

6. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що заяву позивача було розглянуто поза межами строку, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України. Отже бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду заяви позивача у строки є протиправною. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було належним чином доведено факт її заподіяння саме протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.20 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 822/1490/18 в частині відмови у стягненні моральної шкоди і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що протиправною бездіяльністю відповідача щодо своєчасного розгляду його заяви про затвердження погодженого проекту землеустрою йому було завдано принижень, душевних, духовних та психологічних страждань, а, отже, моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О. П., Кравчука В. М.

9. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 822/1490/18.

10.09 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв'язку з обранням судді Анцупової Т. О. до Великої Палати Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Стеценко С. Г., Тацій Л. В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.

У зв'язку із перебуванням судді Стеценка С. Г. у відпустці було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Стрелець Т. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

ІІ СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13.27 березня 2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі від 10 квітня 2018 № М-4282/0-3405/0/95-18 повідомило позивача, що згідно з укладеними меморандумами про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад між Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08 лютого 2018, на території Дунаєвецького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад з визначеними в державному земельному кадастрі кадастровими номерами та запропонувало долучити рішення об'єднаної територіальної громади про згоду щодо виділення земельної ділянки для вказаних цілей та повторно звернутись із заявою.

17 квітня 2018 позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що завдали йому моральних страждань, звернувся до суду з цим позовом.

Наказом "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 20 квітня 2018 № 22-2624-СГ Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1, яка розташована за межами населених пунктів Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, надало у власність позивача земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер undefined) для ведення особистого селянського із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заданої відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача завданої йому моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження моральної шкоди, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між стверджуваними душевними та психологічними стражданнями і протиправною бездіяльністю відповідача щодо прийняття відповідного рішення.

Відтак, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є правомірним та не підлягає скасуванню.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскарженого судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 822/1490/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій