Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №814/4148/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №814/4148/15

касаційне провадження №К/9901/27026/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 (суддя Гордієнко Т. О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя - Ступакова І. Г., судді: Вербицька Н. В., Милосердний М. М. ) у справі № 814/4148/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання неправомірними дій щодо залишення без розгляду заперечення за №10200/14 на акт перевірки та зобов'язання розглянути такі заперечення.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2016 позов задовольнив частково. Визнав неправомірними дії Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо залишення без розгляду заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" за №10200/14. У задоволенні решти позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.09.2016 змінив постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016, доповнивши резолютивну частину судового рішення суду першої інстанції абзацом щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області судовий збір у сумі 1218 грн. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 814/4148/15 в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення - про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини 1 статті 11, частин 1 та 2 статті 71, частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки не є підставою для обмеження позивача у праві на здобуття в судовому порядку належного захисту порушеного права, пов'язаного з безпідставним нерозглядом Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" на акт перевірки. Крім того, позивач наголошує на тому, що апеляційний суд під час розгляду справи по суті не врахував клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" про участь у розгляді справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" за грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 №166/14-05-15-00/38842020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" 06.07.2015 отримало акт перевірки, а 13.07.2015 звернулось до податкового органу із запереченнями № 10200/14 на акт перевірки.

27.07.2015 позивач одержав лист Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 17.07.2015, в якому зазначено про пропуск позивачем передбаченого пунктом 86.7 статті 86 Податкового Кодексу України строку на подання заперечень, у зв'язку з чим такі заперечення підлягають залишенню без розгляду.

На підставі встановлених актом перевірки порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0001381500 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1082396
грн., в тому числі: в сумі 865917 грн. основного платежу та в сумі 216479 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку (адміністративна справа № 814/4155/15).

Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан", суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав заперечення на акт перевірки в межах установленого законодавством строку.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання податкового органу розглянути такі заперечення, суд першої інстанції керувався тим, що такі вимоги не є належним способом захисту порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан", яким у цьому випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи підтримав позицію суду першої інстанції. Утім, суд встановив порушення судом першої інстанції положень процесуального закону щодо нездійснення розподілу судових витрат, у зв'язку з чим дійшов висновку про зміну судового рішення суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини відповідним абзацом.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи викладене, подані платником податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки заперечення на вказаний акт підлягають розгляду податковим органом, а результати такого розгляду - врахуванню при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

У ситуації, що розглядається, акт камеральної перевірки від 19.06.2015 №166/14-05-15-00/38842020 отримано позивачем 06.07.2015.

Враховуючи викладене, останнім днем встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України строку для подання заперечень на акт перевірки (п'ять робочих днів з дня отримання акта), з урахуванням вихідних днів (11.07.2015 та 12.07.2015 - субота і неділя), був день із датою 13.07.2015.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.

Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо залишення без розгляду поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" 13.07.2015, тобто у межах встановленого податковим законодавством строку, заперечень на акт перевірки.

Суд касаційної інстанції також погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області розглянути заперечення позивача на акт перевірки з огляду на таке.

Результати розгляду заперечень платника податків на акт перевірки не обумовлюють для платника податків настання правових наслідків, не регулюють ті чи інші відносини і не мають обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.

Як зазначено вище, такі результати розгляду підлягають врахуванню податковим органом при прийнятті відповідного податкового повідомлення-рішення щодо зафіксованих в акті перевірки порушень. Саме таке податкове повідомлення-рішення породжує для платника податків певні наслідки.

У спірній ситуації відповідачем на підставі акта від 19.06.2015 №166/14-05-15-00/38842020 за результатами камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0001381500.

Враховуючи викладене, зобов'язання відповідача розглянути заперечення на акт перевірки, за наслідками якої вже прийнято податкове повідомлення-рішення, не забезпечить у спірному випадку справедливої сатисфакції та належного відновлення порушеного права позивача.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

При цьому, позивач у цій адміністративній справі не заявляв позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0001381500, натомість реалізував таке право на захист, подавши інший позов - справа № 814/4155/15 про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0001381500.

Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262 IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції з'ясовано, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі № 814/4155/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016, позовні вимоги задоволено.

Таким чином, позивачем реалізовано право на судовий захист щодо відновлення порушеного права наслідками камеральної перевірки за відсутності розгляду заперечень на акт перевірки.

З огляду на усе вищезазначене у сукупності, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів про відмову в задоволенні позову в частині вимог щодо зобов'язання розглянути заперечення на акт перевірки з підстав неналежного обрання позивачем способу захисту прав.

Посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" про участь у судовому засіданні є необґрунтованими.

Так, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від
12.04.2016 призначив апеляційний розгляд справи № 814/4148/15 у відкритому судовому засіданні на 17.05.2016 об 11 год. 45 хв. та шляхом надсилання на поштові адреси сторін у справі повісток повідомив учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

У матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу у строки, що відповідають положенням частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції) (а. с. 136-139).

За правилами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У ситуації, що розглядається, у судове засідання 17.05.2016 для апеляційного розгляду справи сторони не з'явилися, хоча були завчасно повідомлені про апеляційний розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, 16.05.2016 до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання позивача та відповідача про відкладення призначеного на 17.05.2016 розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представників сторін у відпустках.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань та можливості розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що відповідає дотриманню положень статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції).

Крім того, у касаційній скарзі позивач не вказує на те, що апеляційний розгляд справи без його участі призвів до неповного встановлення обставин у справі, недослідження певних доказів чи встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" без задоволення, а оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 814/4148/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна Л. І. Бившева В. В. Хохуляк