Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.08.2024 року у справі №295/14365/19
Ухвала КАС ВП від 15.06.2021 року у справі №295/14365/19
Постанова КАС ВП від 09.02.2023 року у справі №295/14365/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 295/14365/19

адміністративне провадження № К/990/34083/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 295/14365/19

за позовом ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Ярош Микола Володимирович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, постановлену у складі: судді-доповідача Матохнюка Д.Б., Боровицького О. А., Шидловського В. Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Яроша Миколи Володимировича (далі - відповідач) з вимогою: визнати протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК №1500130 від 08.09.2019 про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 10.10.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано позивачеві усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору.

На виконання указаної ухвали позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 продовжено строк для усунення недоліків.

У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору позивач надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік, відповідно до якої його дохід становив 5 005,37 грн.

Суд апеляційної інстанції вважав, що надані позивачем докази не є достатніми для звільнення від сплати судового збору, адже вони не містять відомостей про реальний майновий стан заявника, зокрема про інші джерела доходів. У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначив, що такими доказами можуть бути: податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Отримавши указану ухвалу, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням, у якому просив звільнити його від сплату судового збору, посилаючись на відсутність коштів для його оплати. На підтвердження відсутності відповідних коштів позивач посилався на відомості, що містяться у виписці із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу повернуто позивачеві. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не усунув недоліків, зазначених в ухвалах від 29.03.2023 та від 29.05.2023 (не сплатив судовий збір).

Щодо заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, то суд апеляційної інстанції зауважив, що звільнення від сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, реалізація якого залежить від оцінки судом майнового стану особи. При цьому така оцінка відбувається в межах тих доказів, які особа надає суду.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не подав доказів, які б доводили його скрутне матеріальне становище.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, у виписці із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків міститься інформація виключно про доходи, джерелом яких є банківські установи. Водночас позивач не довів відсутності в нього інших доходів / активів, які б могли бути використані для оплати судового збору. На думку суду апеляційної інстанції, відсутність таких доходів / активів могла бути підтверджена податковою декларацією про доходи, довідкою про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідкою про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документами про нарахування субсидій, документами про надання соціальної допомоги, відомостями про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у звільненні від сплати судового збору.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив йому у звільненні від сплати судового збору.

Позивач доводить, що інформація, яка міститься в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, містить повні відомості про усі доходи фізичної особи і є належним доказом для цілей оцінки майнового стану особи під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів аргументів, з яких він не взяв до уваги довідку з указаного реєстру. Позивач також зазначає, що додавав до клопотання про звільнення від сплати судового збору виписку з АТ «А-Банк» про баланс його карткового рахунку, але суд апеляційної інстанції і цьому доказу оцінки не надав.

Позивач також уважає, що при оцінці майнового стану особи для цілей вирішення питання про звільнення від сплати судового збору соціальні та інші цільові виплати (субсидії, благодійна допомога) не враховуються. Така оцінка має здійснюватися лише з тих доходів, що становлять приріст майна особи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подавав.

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 11.10.2023. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

Ухвалою Суду від 08.01.2024 (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

IV. Позиція Верховного Суду

У цій справі суд апеляційної інстанції повернув позивачеві апеляційну скаргу, оскільки вважав, що позивач не довів свого скрутного матеріального становища як умови для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, оцінюючи надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони є недостатніми, адже крім зазначеного у відповідній довідці доходу, джерелом якого є банківські установи, позивач може мати й інші активи, що можуть бути спрямовані на сплату судового збору.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції в ухвалі про продовження строку для усунення недоліків навів перелік документів, які, на думку суду апеляційної інстанції, могли б підтвердити реальний майновий стан позивача: податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Аналіз наведених у попередньому розділі постанови норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особо. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

У статті 8 Закону України «Про судовий збір» наведені випадки, які законодавцем визначені як такі, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Поряд із наявністю в особи певного статусу (військовослужбовець, одинока матір (батько)) підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони. За змістом указаної статті про незадовільний майновий стан сторони свідчить співвідношення розміру судового збору до сукупного доходу особи за рік, а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Установивши зазначений критерій для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися зазначені обставини.

Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22, від 18.01.2024 у справі № 520/495/23.

Суд зазначає, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822; далі - Положення).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються:

- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та / або виплаченого доходу; сума нарахованого та / або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

У цьому контексті висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач може мати «інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб», для спростування чого йому необхідно надати суду податкову декларацію про доходи, довідку про заробітну плату, відомості про вклади та інше майно, з якого отримується дохід, є безпідставними, адже за умови отримання позивачем таких доходів відомості про них повинні міститися в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Суд не погоджується з вимогою суду апеляційної інстанції надати довідку про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, адже вказані документи не підтверджують отримання особою доходу.

Суд також зазначає, що позивач, звертаючись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, не обґрунтовував його посиланням на те, що його вразливий майновий стан обумовлений саме необхідністю утримання членів сім`ї (інших осіб).

З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними й не підтверджують скрутне матеріальне становище позивача є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції з направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року скасувати.

Справу № 295/14365/19 направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко