Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.05.2020 року у справі №640/5229/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа №640/5229/19

адміністративне провадження № К/9901/23609/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (судді: Кузьменко В. В., Ганечко О. М., Василенко Я. М. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біто складські системи України" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біто складські системи Україна" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, 21 жовтня 2019 року відповідач вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві було залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків, а саме: надання документа, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року апеляційна скарга була повернута скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

18 грудня 2019 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві було залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків, а саме: зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду та надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, у зв'язку із неповним виконанням вимог суду, а саме: ненаданням документа про сплату судового збору.

07 квітня 2020 року відповідач втретє звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/5229/19. В апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою та визнання поважними причин пропуску вказаного строку. Клопотання вмотивоване відсутністю коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків.

Постановляючи означену ухвалу суд апеляційної інстанції вказав, що невиконання вимог щодо сплати судового збору за подання скарги, що зумовило повернення вперше та вдруге поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, обставиною і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Ян наслідок судом визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та запропоновано апелянту подати суду апеляційної інстанції обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші поважні причини його пропуску з відповідними доказами.

Також зазначено про необхідність сплати судового збору за актуальними реквізитами, з огляду на те, що платіжний документ, надісланий апелянтом, не може вважатися належним доказом сплати судового збору, оскільки скаржником сплачено судовий збір на недійсний рахунок, судовий збір не зараховано до спеціального фонду Держбюджету України на час подання скарги.

Означені вимоги суду скаржником у визначений ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року строк виконано не було.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що повернення первинної апеляційної скарги, яка була подана у встановлений законом строк, відбулось з причини несплати судового збору. Скаржник також зазначає, що судовий збір сплачений за реквізитами, які були зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року про залишення скарги без руху.

Однак, Шостий апеляційний адміністративний суд, на думку скаржника, не перевіривши надходження вищевказаних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, повернув апеляційну скаргу, - що й стало підставою для подання апеляційної скарги втретє.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що встановлений законом строк на апеляційне оскарження у даній справі апелянтом було пропущено, що останнім не заперечується. Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання апеляційної скарги вперше, проте повернення її судом з підстав несплати ним судового збору. При цьому відсутність коштів на його сплату вважає обставиною, що не залежить від його волі, оскільки фінансування здійснюється виключно з Державного бюджету України.

Верховний Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Натомість обставини, які стосуються фінансування суб'єкта владних повноважень, не є поважними причинами, на які він може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору з огляду на його статус, за загальним правилом, не є підставою для поновлення цьому суб'єкту пропущеного ним процесуального строку, встановленого законом. Негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції за рахунок фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору. Обставини такого роду стосуються організації роботи відповідача і можуть свідчити про системні недоліки в його роботі, для усунення яких і для запобігання яким на майбутнє відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен вживати необхідних превентивних заходів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року

по справі № 160/5196/19.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинство, а запровадження таких строків обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи скаржника щодо невідповідності підходу суду апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність чи відсутність підстав для поновлення такого строку визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі, у зв'язку з чим відповідний підхід не може бути уніфікованим.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного скарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська