Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №823/1472/14

адміністративне провадження №К/9901/25990/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (суддя Мишенко В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.) у справі № 823/1472/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до Публічного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (після реорганізації Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області) (надалі позивач, податковий орган) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (надалі відповідач, Товариство) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що публічне акціонерне товариство «Черкаський приладобудівний завод» станом на дату звернення має непогашений податковий борг в сумі 3 488 873 грн 72 коп. Позивач вчинив передбачені Податковим кодексом України дії щодо стягнення вказаного боргу з рахунків в банках, однак інкасові доручення (розпорядження) поверталися банками з відміткою про повернення без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у рішеннях судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Черкаський приладобудівний завод», як суб`єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 14309572, зареєстроване 19 липня 1993 року.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України податковий орган звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.

Постановою у справі № 2а/2370/8111/2011 від 17 листопада 2011 року позов задоволено. Вказана постанова набрала законної сили 17 травня 2012 року. 13 лютого 2013 року по вказаній справі виданий виконавчий лист.

Керуючись статтею 95 Податкового кодексу України на виконання рішення суду податковим керуючим направлені до установ банків інкасові доручення (розпорядження), які повернуті без виконання відповідно до постанови НБУ № 22 від 21 січня 2014 року «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» по причині відсутності коштів на рахунках.

Відповідно до норм Податкового кодексу України направлено рішення про опис майна в податкову заставу № 847/24-109 від 13 вересня 2011 року. В зв`язку з наявністю податкового боргу податкова застава зареєстрована в державному реєстрі рухомого майна 16 вересня 2011 року за № 11614471 згідно акту опису майна № 51 від 15 вересня 2011 року. Обтяження нерухомого майна внесено до державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 811555 від 23 квітня 2013 року згідно акту опису № 21 від 30 березня 2012 року.

Податковим органом повторно подані до установ банків інкасові доручення (розпорядження), які також повернені без виконання.

Факт наявності узгодженого податкового боргу не є спірним між сторонами.

Стаття 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-III встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що частка держави у статутному фонді відповідача становить 99,46 %.

У відповідності до пункту 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 року № 847 затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, до яких також і належить ПАТ «Черкаський приладобудівний завод».

Згідно пункту 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

В матеріалах справи наявне пояснення Фонду державного майна України, в якому зазначено, що на теперішній час ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» виконує мобілізаційне завдання згідно з планом затвердженим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Фонд державного майна вважає що для задоволення позовних вимог немає підстав (том 2 арк. с. 53-54).

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 823/1472/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду