Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.06.2023 року у справі №460/14968/22
Постанова КАС ВП від 08.06.2023 року у справі №460/14968/22
Постанова КАС ВП від 08.06.2023 року у справі №460/14968/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 460/14968/22

адміністративне провадження № К/990/3129/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (суддя: Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати накази Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 27 березня 2022 року № 90 та від 27 березня 2022 року №119 о/с; поновити позивача на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України з 28 березня 2022 року; стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що наказом від 27 березня 2022 року №119 о/с його звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення). Позивач вважав наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на підставі якого його звільнено з посади протиправним, оскільки здійснив постріл в гору у стані необхідної самооборони, негайно повідомив про вказану подію свого керівника, шляхом написання рапорту. Крім того, вказував, що ним було використано вогнепальну зброю, а не застосовано. Зазначає, що розуміючи сутність службової дисципліни негайно повідомив про вказану подію. Також, пояснив, що особа, відносно якої, згідно з висновком службового розслідування, позивачем вчинено правопорушення, претензій до позивача немає, шкоди його правам, інтересам, в тому числі, життю, здоров`ю гідності заподіяно не було.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з 27 квітня 2006 року по 06 листопада 2015 року, в органах національної поліції з 07 листопада 2015 року на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 06 листопада 2019 року, має спеціальне звання майора поліції.

20 березня 2022 року близько 21:30 год. по вул. Михайла Грушевського в м. Рівне сталася подія з використанням вогнепальної зброї за участю майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України, який перебував поза службою із закріпленою за ним вогнепальною зброєю. Зокрема, у позивача стався словесний конфлікт з незнайомим йому громадянином, у результаті чого позивачем здійснено попереджувальний постріл в гору з вогнепальної зброї. В результаті вказаної події постраждалих осіб не має. Використану гільзу знайдено на місці події та встановлено, що особою, з якою у працівника поліції стався конфлікт, є раніше судимий громадянин ОСОБА_2 .

Про вказані обставини начальнику управління стратегічних розслідувань в Рівненській області повідомлено 21 березня 2022 року, відповідачем долучено рапорт № 1031/55/116/01-2022 від 21 березня 2022 року старшого інспектора з 8-го відділу (забезпечення діяльності) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Галини Павлюк.

21 березня 2022 року начальнику управління стратегічних розслідувань в Рівненській області надійшов лист Рівненського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 317/42-17/01-2022, яким повідомлено про обставини події, зокрема щодо можливих неправомірних дій майора поліції ОСОБА_1 , який попередньо перебував поза службою, у цивільному одязі, з ознаками алкогольного сп`яніння та запропоновано вжити заходи щодо проведення службового розслідування.

Наказом №24 від 21 березня 2022 року «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за вказаним фактом.

У рамках службового розслідування відібрані пояснення у позивача.

Відповідно до матеріалів службового розслідування, після прибуття наряду поліції, позивача та ОСОБА_2 направлено на освідування на стан алкогольного сп`яніння, за наслідком проходження якого, відповідно до витягів із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту витяг із журналу) № 414 та №415, вказані особи перебували у стані алкогольного сп`яніння.

За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25 березня 2022 року за встановленим дисциплінарним проступком за фактом використання вогнепальної зброї оперуповноваженим УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України майором поліції ОСОБА_1 , яким пропонувалося за порушення службової дисципліни, не дотримання пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частин 9, 10 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 3, 4, 8 пункту 1 та п.п. 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, п.п. 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70, що виразилося у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та свідчать про ігнорування принципів діяльності поліції, вчинення дій, несумісних з вимогами, які пред`являються до професійних і моральних якостей поліцейського, застосувати до оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновку службового розслідування Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято наказ від 27 березня 2022 року № 90 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області».

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 27 березня 2022 року №119 о/с оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 28 березня 2022 року на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Вважаючи наказ про притягнення до відповідальності та наказ про звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 90 від 27 березня 2022 року; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу від 27 березня 2022 року №119 о/с про звільнення позивача; поновлено позивача на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України з 28 березня 2022 року; стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 березня 2022 року по 25 липня 2022 року в сумі 69 070 грн. без врахування сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами і не обґрунтовано нормами чинного законодавства факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 18, статті 64 Закону № 580-VII, пунктів 1, 3, 4, 8 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 та п.п. 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року №70.

Також суди спростували висновок службового розслідування про порушення позивачем частини 9 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VII, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив постріл угору, чим відхилили висновок службового розслідування про те, що позивачем скеровано вогнепальну зброю в область ніг. При цьому, позивачем зазначалось про факт використання ним вогнепальної зброї для подання сигналу тривоги, що відповідає вимогам часини 13 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VII, а не застосування відповідно до частини 9 статті 46 Закону.

Також суди попередніх інстанцій врахували, що позивач повідомив свого керівника про вказану подію у письмовій формі шляхом написання рапорту, що міститься в матеріалах справи, та був надісланий засобами поштового зв`язку, відповідно до фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 21 березня 2022 року. Окрім написання рапорту негайно в усній формі повідомив про вказану подію свого керівника.

Тому, за висновками судів попередніх інстанцій, матеріалами справи не встановлено порушення позивачем вимог частини 10 статті 46 Закону №580-VII.

Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу, що підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Відповідно до висновку службового розслідування та графіку чергування особового складу УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України, який задіяний на охорону та оборону адмінприміщення управління, що затверджений начальником Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, позивач під час згаданої події перебував поза службою.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій спростували висновок службового розслідування про факт порушення позивачем вимог підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, посилаючись на те, що позивач не перебував на службі в нетверезому стані.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Касаційна скарга позивача подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 9 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень допущено порушення норм статті 90 КАС України, оскільки при опрацюванні матеріалів справи надано перевагу поясненням ОСОБА_1 та новій заяві ОСОБА_2 , а пояснення інших осіб, яким відомі фактичні обставини справи судом залишені поза увагою. Скаржник вказує на неповне з`ясування судами обставин справи та копіювання апеляційним судом рішення суду першої інстанції, без всебічного та повного розгляду обставин справи.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (суддя: Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року призначено справу до розгляду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з частинами 9,10 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов`язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Приписами п.п. 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70 встановлено, що під час несення служби категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частин1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частини перша статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує кожного поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати своїх службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, відповідно до якої усвідомлюючи свою високу відповідальність, присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відповідні положення щодо дотримання прав і свобод людини та служіння Українському народові знайшли своє закріплення і в Присязі працівника поліції, частині третій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) та Правилах етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки).

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Пункт 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських зобов`язує поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

Також, пунктом 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських поліцейського зобов`язано бути коректним, він не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й в повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Зі змісту присяги вбачається, що її зміст поєднує в собі правові та моральні соціальні норми.

Події, які були встановлені під час службового розслідування, негативно позначаються на авторитеті органів поліції, оскільки поліцейські повинні дотримуватися Конституції та законів України, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що з висновку службового розслідування щодо позивача вбачається, що в ході його проведення та при прийнятті оскаржуваних наказів Департаментом не проведено об`єктивного, повного та всебічного дослідження обставин, не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку, не доведено вину позивача в скоєнні проступків, що в свою чергу спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби, що за даних обставин, на думку судів попередніх інстанцій, є надмірним та передчасним.

Твердження судів попередніх інстанцій про відсутність у висновку службового розслідування встановлення факту застосування ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї, що на думку суддів вказує на безпідставність наказу Департаменту від 27 березня 2022 року № 90 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області» є передчасним, оскільки, як свідчать матеріали справи, із пояснень свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 стати на коліна та дістати документи, після чого ОСОБА_1 дістав табельну вогнепальну зброю і спрямував її у бік ОСОБА_2 і лише після цього ОСОБА_1 підняв пістолет угору та здійснив постріл у повітря (а.с. 18 т.1 зворот пояснень ОСОБА_3 та а.с. 27 т.1 висновок службового розслідування).

Із пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 дістав предмет схожий на пістолет та направив на ОСОБА_2 з криками «на землю, на коліна», а далі ОСОБА_1 без попрередження здійснив постріл вгору (а.с. 16 т.1зворот пояснень та а.с. 27 т.1 висновок службового розслідування).

Відповідно до пояснень поліцейського ОСОБА_5 , після прибуття його на місце події одразу свідками події повідомлено про застосування ОСОБА_1 вогнепальної зброї та здійснення ним пострілу у повітря (а.с. 17 пояснень ОСОБА_5 та а.с. 27 т.1 зворот висновок службового розслідування).

Згідно з поясненнями поліцейського ОСОБА_6 , після прибуття його на місце події, за результатами опитаних свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою пред`явити документи, стати на коліна та лягти на землю, діставши при цьому предмет схожий на зброю, а саме пістолет та направив його в область ніг ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 не виконав, останнім було здійснено один постріл вгору в повітря і знову направлено зброю на ОСОБА_2 (а.с.15 т.1 пояснень ОСОБА_6 та а.с. 28 т.1 висновку службового розслідування).

Відповідно до пояснень поліцейської ОСОБА_7 , після прибуття її на місце події, за результатами опитаних свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою пред`явити документи, стати на коліна та лягти на землю, діставши при цьому предмет схожий на зброю, а саме пістолет та направив його в область ніг ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 не виконав, останнім було здійснено один постріл вгору в повітря і знову направлено зброю на ОСОБА_2 (а.с.14 т.1 зворот пояснень ОСОБА_7 та а.с.28 т.1 висновку службового розслідування).

Згідно з поясненнями поліцейського ОСОБА_8 , після прибуття його на місце події, за результатами опитаних свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою пред`явити документи, стати на коліна та лягти на землю, діставши при цьому предмет схожий на зброю, а саме пістолет та направив його в область ніг ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 не виконав, останнім було здійснено один постріл вгору в повітря і знову направлено зброю на ОСОБА_2 (а.с. 13 т.1пояснень ОСОБА_8 та а.с. 28 т.1 висновку службового розслідування).

Вказані вище пояснення свідків та поліцейських, які з`ясовували обставини події у свідків безпосередньо після її настання, можуть свідчити про факт застосування ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї, проте судами попередніх інстанцій не досліджені.

Проте досліджені та взяті до уваги лише пояснення безпосередньо ОСОБА_1 , який є зацікавленою особою.

Також, скаржник вказує, що ОСОБА_2 змінив свої свідчення та через захисника позивача передав нову заяву з новими поясненнями щодо вказаної події.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень допущено порушення норм статті 90 КАС України, оскільки при опрацюванні матеріалів справи надано перевагу поясненням ОСОБА_1 та новій заяві ОСОБА_2 , а пояснення інших осіб, яким відомі фактичні обставини справи судом залишено поза увагою.

Звертаємо увагу, що судами не вжито заходів щодо встановлення фактичних обставин справи, не зважаючи на те, що пояснення ОСОБА_1 відрізняються від пояснень інших осіб, і не викликано свідків події до суду для надання пояснень.

Також із пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається, що вони перебували неподалік, і відповідно використання, як вважає позивач, табельної вогнепальної зброї для подання сигналу тривоги було перебільшенням, так як свідки знаходилися в полі зору позивача і відповідно він їх міг покликати на допомогу. З пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 загроза життю чи здоров`ю ОСОБА_1 спричиненої діями ОСОБА_2 не підтверджується.

Однак, вказані вище факти залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, що вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Щодо взяття до уваги судами першої та апеляційної інстанцій твердження ОСОБА_1 про негайне повідомлення керівника щодо застосування табельної вогнепальної зброї слід зауважити, що із матеріалів справи вбачається, що керівництву управління стратегічних розслідувань в Рівненській області стало відомо про подію лише 21 березня 2022 року із листа Рівненського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року № 317/42-17/01-2022 щодо можливих неправомірних дій майора поліції ОСОБА_1 та необхідності проведення службового розслідування за фактом використання ним 20 березня 2022 року закріпленої за ним вогнепальної зброї.

Позивачем 21 березня 2022 року о 12 год. 28 хв. направлено рапорт до управління стратегічних розслідувань в Рівненській області, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» з інформацією про подію, що відбулася за його участі 20 березня 2022 року, яка додана позивачем до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. Вказаний рапорт отримано управлінням стратегічних розслідувань в Рівненській області 23 березня 2022 року. Відтак, позивачем не дотримано вимоги частини 10 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки негайно не повідомлено керівника про факт застосування табельної вогнепальної зброї.

Вказане також підтверджує порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 90 КАС України, оскільки при розгляді справи і винесенні рішень перевагу надано поясненням ОСОБА_1 , а матеріали службового розслідування, що свідчать про зворотне судами першої та апеляційної інстанцій, як вбачається з мотивувальних частин рішень, не досліджено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказує на відсутність в діях позивача факту порушення вимог підпункту 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, оскільки згідно графіку чергування особового складу управління стратегічних розслідувань в Рівненській області під час вказаної події позивач перебував поза службою.

Слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про Національну поліцію» поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Про безперервність виконання поліцейським своїх повноважень також свідчить виплата грошового забезпечення, яке обраховується подобово та за кожну календарну добу у місяці.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком, який триває на даний час. Наказом Національної поліції України від 14 лютого 2022 № 124 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності» увесь особовий склад Національної поліції України знаходиться на посиленому варіанті несення служби.

Департамент є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, а управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту.

Наказом ГУНП в Рівненській області від 23 лютого 2022 року № 354 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Рівненській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад переведений на посилений варіант службової діяльності.

Із викладеного вище вбачається, що у період дії воєнного стану, враховуючи, що підрозділи Національної поліції України є правоохоронними органами, які задіяні до вжиття заходів щодо виконання вказаного вище Указу Президента України, поліцейські можуть бути залучені до цілодобового виконання своїх обов`язків, зважаючи на оперативну обстановку, у будь-який час доби, на 25 день війни, в період, коли територія України була окупована військами російської федерації, а значна територія України зазнавала ракетних та артилерійських обстрілів, ОСОБА_1 20 березня 2022 року у період дії воєнного стану, перебував з табельною вогнепальною зброєю у стані алкогольного сп`яніння, під час дії заборони на продаж алкоголю, чим порушив норми Законів України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану» та підпункту 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських.

Пункт 3 розділу IV Правил етичної поведінки зобов`язує поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, а суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) застосовуються не лише при визначенні стану алкогольного сп`яніння у водію транспортних засобів, а і при визначенні стану алкогольного сп`яніння працівників поліції, що не перебували за кермом.

Аналізуючи норми Інструкції суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, вказує на недійсність витягу № 414 з журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - витяг № 414), оскільки він, на думку суду, складений з порушенням вимог цієї Інструкції.

Такі висновки судів суперечать нормам законодавства, адже відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції вона визначає процедуру проведення огляду саме водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, а позивач при вчиненні дисциплінарного правопорушення не перебував за кермом транспортного засобу, тобто не мав статусу водія, відповідно норми даної Інструкції не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а висновки судів про необхідність її застосування, свідчать про необґрунтоване тлумачення судами норм діючого законодавства.

Крім того, листом Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради від 08 липня 2022 року № 1674 повідомлено, що згідно з Інструкцією для водіїв, які доставляються працівниками поліції або особисто звертаються для проходження медичного огляду на стан сп`яніння видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У всіх інших випадках за направленням Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області, установ, організацій, підприємств та особисто громадян видається витяг із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (копія листа наявна в матеріалах справи).

Вказане вище спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неналежність, недопустимість та недостовірність доказу - витягу № 414.

Проте, ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції вказаний лист не досліджувався і йому не надавалася оцінка, що свідчить про порушення судами при розгляді даної справи норм процесуального законодавства.

Крім того, видання уповноваженим органом (особою), у даному випадку лікарем, витягу з журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або впливу лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 414, а не висновку, не свідчить про не перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння.

Також, в обґрунтування застосування Інструкції суд посилається на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 823/1022/16, однак у цій постанові відсутнє обґрунтування щодо застосування цієї Інструкції до особи, яка не перебувала за кермом транспортного засобу. Самого лише посилання на вказану постанову Верховного Суду не достатньо для належного обґрунтування щодо її подібності до цієї справи.

Зауважуємо, що зі змісту присяги поліцейського, яку склав позивач, при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, айв повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Зі змісту присяги вбачається, що її зміст поєднує в собі правові та моральні соціальні норми, які дотримані позивачем не були.

Крім того, відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України були затверджені Правила етичної поведінки поліцейських.

Метою Правил етичної поведінки поліцейських є урегулювання поведінки поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України, з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Згідно з пунктом 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Зважаючи на вищевикладене, до працівників поліції у порівнянні з пересічними громадянами, за порушення дисципліни вживаються більш суворі заходи дисциплінарного впливу; визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

В листі Національної поліції України від 18 лютого 2019 року № 1884/01/12-2019 щодо зміцнення службової дисципліни та законності в органах та підрозділах Національної поліції України, вказано, що за порушення службової дисципліни, незважаючи чи поліцейський знаходиться на службі чи поза нею, негідну поведінку в побуті та вчинення випадків, які створюють негативний імідж поліції, за результатами службових розслідувань приймати найсуворіший захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.

Чинне законодавство покладає на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Поліцейський зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції, або підривають авторитет поліції.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанції не перевірена некоректна поведінка ОСОБА_1 по відношенню до цивільної особи, не досліджені пояснення свідків та поліцейських, які з`ясовували обставини події у свідків безпосередньо після її настання, чому надано перевагу поясненням ОСОБА_1 , які відрізняються від свідчень всіх інших свідків та суперечать встановленим обставинам, які викладені у висновку службового розслідування, та застосування, або використання табельної вогнепальної зброї з обтяжуючими обставинами у період дії воєнного стану та перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час застосування, або використання табельної вогнепальної зброї. Також позивача, серед іншого, притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до частини 9 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», яка забороняє застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. Проте судами попередніх інстанції встановлено, що позивач відповідно до частини 13 статті 46 вказаного Закону мав право використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил. Тобто судами попередніх інстанцій встановлено інше, а саме використання позивачем табельної зброї, а не її застосування, як встановлено висновком службового розслідування.

Також судами попередніх інстанцій не перевірені та не досліджені дії позивача на предмет дотримання вимог позивачем п.п. 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70, відповідно до яких під час несення служби категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.

За наведених обставин, Верховний Суд вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди попередніх інстанцій визнали встановленими та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій викладених у рішенні, обставинам справи.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

В той же час критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і встановити обставини події у всіх свідків які відрізняються від свідчень позивача та суперечать встановленим обставинам, які викладені у висновку службового розслідування, та застосування, або використання табельної вогнепальної зброї з обтяжуючими обставинами у період дії воєнного стану та перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час застосування, або використання табельної вогнепальної зброї, а також дотримання позивачем вимог п.п. 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд повертає адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції і не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов